Гортаючи старі записники,несподівано відшукав давній вірш,написаний одним розчерком пера і на одному подиху – “Загублений манускрипт”, уже давно перекладений на багато мов,а найперше – англійською,та ще й опублікований у The London Magazine завдяки старанням Світлани Іщенко та її канадського чоловіка Рассела Торнтона.
Вразила дата під розхристаним автографом – жовтень/листопад 1993 рік. Вірш, який став ключем до цілої поетичної книги “Пектораль”, яка принесла мені лаври лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка в передостанній, 1999 рік ХХ століття, в рік Міленіуму, було написано в кабінеті заступника головного редактора газети обласної ради “Радянське Прибужжя” Всеволода Олександровича Ільїна. За столом,нашвидкуруч накритим з нагоди приїзду до Миколаєва нашого великого друга і великого патріота Еллади Анатолія Ілліча Кудренка,директора Національного заповідника “Ольвія”,що в с.Папрутиному Очаківського району.За півроку до трагічної загибелі археолога під скальпелем очаківського хірурга,та вже за оприявлених утрат дорогих для мене з Ільїним людей – саме в 1993 році…
Не згадував би деталь особистої біографії, якби тоді серед інших тем не зазвучала тема вільної преси, свободи слова. А з цим уже тоді були проблеми – від абсолютно відразливої назви часів Незалежності “Радянське Прибужжя” до неможливості пойменувати газету інакше.Дискутували ми під горілку та каберне вино досить палко, іскрометна імпровізація виплескалася на сторінки записника, от ізосталася в ньому…
25 років тому йшов процес звільнення від тяжкого,циклопічного радянського минулого, та не так і швидко. Тож у колі справжніх професіоналів-газетярів і постав проект Рухівської газети. “Український південь” – така назва припала до душі всім. А творцями перших номерів були газетні професіонали Всеволод Ільїн і Анатолій Колесник, Микола Баранов і Петро Ільїн. Здається, і тепер зберігся логотип,започаткований у Жовтневій друкарні,де нас підтримував її директор, істинний український патріот Іван Федорович Кокошко. Миколаїв, котрий на початку 90-х уславився багатьма телевізійними каналами – “Тоніс”, “7 канал”, кабельним ТБ, збагатився справді демркратичним виданням,яке ввійшло в історію Миколаївщини, Північного Причорномор’я. З першого дня редакцію очолив і надав їй незмінного курсу Юрій Володимирович Діденко, прославилися своїми творами Олександр Малицький і Петро Панянчук, Олександр Нікітін, Сергій Розум”як, Валерій Зотов у перекладах українською Д. Креміня. Світлий образ В”ячеслава Чорновола,звісно,осявав діяльність Миколаївського проводу НРУ всі ці роки.Важко собі уявити громадсько-політичне життя Миколаєва, області, всієї України без “Українського півдня”. Газеті,на сторінках якої опубліковано сотні моїх поезій із кількох прийдешніх книг, бажаю виходити ще не менше 25!
