Олекса Різників дисидент, письменник на похоронах Левка Лук’яненка над його могилою прочитав вірша, написаного у концтаобрі № 36, де вони з Левком “сиділи” чотири роки. Він звільнився 1976 після 15 літ увязнення, а Олекса Різників – 11 квітня 1977 року, після 5 з половиною літ. Його любив слухати Левко Лук’яненко:
ОЗОН
Усім, що гинули за Україну
Назбираю склянку граду з градопаду,
А він тане і тікає – нема зладу.
Назбираю склянку граду, назбираю
Серед літа, серед липня, серед раю.На листочки на зелені, на травини
Понизалися градини, мов перлини.
Ці небесні самозванці, нечеканці,
Неболюбці, себегубці, себеданці.Відчайдушно, занедбавши небезпеку,
Просто в затхлість, у задуху, в спеку, в пекло,
так прозорокришталево, так відверто:
просвіжити, проозонити –
І вмерти.Назбираю склянку граду, назбираю,
А він тане і тікає, і стікає,
Він зливається з травою і землею,
Не годиться для оглядин і музею.
5.08 1974 р. К\Т № 36
