21
Лют
Лют 21, 2020 - 15:10
30 0
Різдвяні канікули на Івано-Франківщині

Різдвяні канікули на Івано-Франківщині

На зимових канікулах учні ОНЗ «Міловська гімназія» у рамках програми «Дитяча дипломатія «Різдво єднає» за підтримки партії Народного Руху України на чолі з головою Луганської обласної (крайової) організації НРУ Величко Анатолієм Володимировичем мали змогу провести Різдвяні свята у Надвірському районі Івано-Франківської області. Різдво Христове – одне з найважливіших свят у році, що має багатовікові традиції. За Юліанським календарем святкування припадає на 7 січня.

rizdvyani-kanikuly-na-ivano-frankivshhyni-2

Школярів гімназії гостинно зустріли сім’ї з сіл Фитків, Лоєва, Ланчин, Делятин, Назавизів, Молодків та міста Надвірне. За час перебування на Івано-Франківщині відчувалися справжня єдність та домашній затишок.

Гімназисти мали можливість ознайомитися з культурою, звичаями, найвидатнішими історичними та природними пам’ятками краю, природою Прикарпаття. Разом з родинами учні за місцевими традиціями взяли участь у підготовці до Святого вечора – приготуванні 12 пісних страв. Традиційні страви, котрі готують на Святвечір:

1. Кутя – обрядове поминальне блюдо (особлива зернова каша). Готують її з немеленої пшениці ( в деяких регіонах України із рису, вівса або ячменю) та солодкої добавки – меду, цукру, родзинок, варення, цукатів, сухофруктів. Зерно в куті символізує вічне життя і достаток, а солодкість – символ райського блаженства. До багатьох видів куті обов’язково входить сироп з меду, приготовлений на воді, мак, горіхи, прянощі.

2. Пісний борщ (з вушками, з грибами та чорносливом) . Особливістю пісного борщу є буряковий квас, на якому його готують. Буряковий квас готують за 4-5 днів заздалегідь. Буряк чистять, нарізають на скибки, складають до скляної посудини, заливають холодною водою. Зверху додають скибку ужитнього хліба. Посудину накривають марлею, зав'язують і тримають у теплому місці, щоб буряки заквасилися. Заливка має приємний кисло-солодкавий смак та насичений темно-червоний колір. Саме тому різдвяний борщ символізує кров дітей з Вифлиєма, яких Ірод наказав убити. Замість картоплі у пісний борщ додають квасолю. На Івано-Франківщині до пісного борщу з грибами готують “краплики” – вареники (їх ще називають вушками) з дрібно порізаним оселедцем, заправлені смаженою на олії цибулею. Вушка готують з пісного тіста, як на вареники — на теплій воді. Розкачують до 1-2 мм. Нарізають на квадратики (до 3 см). Накладають начинку, складають трикутник і дрібно защипують. Кінці трикутничка зліплюють докупи. Варять у підсоленій воді.

3. Грибова юшка

4. Вареники готують з тушкованою квашеною капустою, з капустою і грибами, з картоплею й грибами, з квасолею, з тертим маком та фруктами (з вишнями, свіжими яблуками, чорносливом). Вареники здавна символізують достаток та ситість. Господь призначив місце людини у Царстві Божому, де вона житиме добре «як вареник в маслі».

5. Голубці (з пшоном, з бульбою, з гречкою, з рисом та тушкованою морквою , або голубці під грибним соусом). У деяких сім’ ях голубці роблять з «крижавок» — квашених головок капусти. У «квасні» голубці кладуть начинку з рису і грибів . Сама назва «голубці» вказує на символ – голуба, який несе Божу любов, символізує Святого Духа, красу та силу отриману від Бога Творця. А головне – символізує мир.

6. Маринований оселедець. Якщо господиня подає на стіл просто шматочки оселедцю, вважається, що вона не дуже здібна в куховарстві. Тому треба щось придумати. І придумано було гой-скіко! Оселедець з грибами, оселедець з квасолею, оселедець з «мачанкою» (дрібно нарізані квашений огірок, картоплина, смажена цибулина, залиті пасеровкою). Салат з оселедця і квашеної капусти, паста з оселедця і яблук, паста з оселедця і круто зварених яєць, паста з оселедця й огірків (усі продукти пропускають крізь м'ясорубку, заправляють пасерованою цибулькою, спеціями). Оселедець фарширований врешті-решт. Його місцеві мешканці й називають «карпатським».

7. Мариновані гриби

8. Смажена або заливна риба. У Прикарпатті рибу (річкову) фарширують грибами (м'якоть виймають, перемелюють з грибами, додають розмочену булку, цибулю, спеції, сирі білки і накладають в шкірку. Варять. У бульйон додають желатин, зафарбовують буряком, остуджують і перекладають порційні шматки риби). На Закарпатті варять рибний холодець (з часником). Також подають варену рибу з соусом із хрону. На Буковині рибу маринують в часниковій заливці, перекладають шар за шаром відвареними грибами та цибулькою, заливають грибним варом і запікають. Це — «риба по- карпатськи». І всюди рибу смажать. На Івано-Франківщині – з горіхами. Риба – це знак християн. Три рибини з однією головою або переплетені символізують Святу Трійцю. Так, як риба вільно плаває у воді, так і християни живуть повноцінним життям через купання у свяченій воді. Знак риби був першою монограмою Ісуса Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС (ім’я Ісуса) читається як “риба”. Першими учнями Ісуса Христа були рибалки. Усі віруючі, учні і сам Ісус Христос уподібнювались рибі, бо перебувають у безпеці у воді, а саме у «воді вчення».

9. Тушкована капуста (з грибами, з квасолею)

10. Квасоля. Символізує відродження після занепаду, символ Божої весни. Також є символом єдності роду, тому що всі за різдвяним столом – як квасолинки в одному стручку.

11. Узвар – напій, який символізує народження, нове життя, а саме – народження Ісуса Христа. Це життя людини, дароване Богом. А вода є символом очищення душі і тіла. З давніх-давен узвар символізував хороше життя, оскільки сухі і свіжі фрукти, які використовують у приготуванні узвару, означали родючість, а мед – солодке життя.

12. Пампушки. Дріжджове печиво на святвечірньому столі обов'язкове. Оскільки все ще триває піст, то на вечерю подають смажені на олії пампушки — з маком, повидлом, консервованими та вареними в узварі фруктами. Маківники, медівники, струдлі, вергуни, завиванці та інша випічка— усе це буде вже наступного, різдвяного, дня. На Святий вечір господині часто жартують — заліплюють у пироги та вушка, а також у пампушки символічні начинки. Вареник, начинений сіллю — бути весь рік у тяжкій праці. Замість маку чорний мелений перець — готуйся до несподіванок! Той, хто візьме пампух з копійкою — розбагатіє. А якщо в пампушці мед — на кохання чи весілля. Пампушки символізують святих на небі, які отримали вічне життя, повіривши в Ісуса Христа. Символ свята, радості, достатку і щастя, яке дарує нам Бог.

rizdvyani-kanikuly-na-ivano-frankivshhyni-3

Діти дізналися, чому на Різдво готують саме 12 страв.

У християнстві ці страви символізують 12 апостолів, учнів Христа, присутніх на таємній вечері. Також вважається, що 12 страв на святковому столі вказує на побажання щасливих 12 місяців нового року для всієї родини.

Діти брали участь у прибиранні та прикрашанні домівки, обрядовому обкурюванні ладаном подвір’я та оселі, де діти разом з дідусем із свічками та дідухом в руках обходили домівку тричі за сонцем, промовляючи при цьому слова-заклинання, що мають берегти оселі від злих духів. Родина сідає до Святої вечері, як тільки на небосхилі з'явиться перша зірка. Хто першим її побачить — буде щасливий увесь рік. Доки господиня з доньками пораються коло їжі, господар з синами готують стіл. Застеляють його тонким свіжим сіном, накривають святковою скатертиною. На стіл, або ж поруч з ним ставлять символ свята Різдва – Солом’яний Дідух, при цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з хати». Сніп, вірили наші діди, впускав до хати святковий настрій, мир, добробут, затишок. Ще з Біблії та її притч ми пам’ятаємо, що саме в стайні народився Ісус Христос. Стояв холод, і Йосип побачив у стіні шпарину, яку затулив снопом, і в стайні стало тепліше. Цей його вчинок і створив звичай застеляти на Різдво сіном хатню підлогу, а на чільному місці ставити в кутку Дідуха. Його ще інакше називали «дідом», «колядником», «колядою», «снопом-раєм». Оскільки у Святий вечір вшановується пам'ять усіх померлих родичів, то встановлення цього різдвяного атрибута в оселі говорить про те, що люди запрошують на Святу вечерю УВЕСЬ СВІЙ РІД. І саме Дідух – це місце перебування душ. Оскільки душі мають перебувати в раю, то звідси ще одна його назва – СНІП-РАЙ. Слово «дідух» прийшло зі старослов’янського і в перекладі означає «дух предків». Символізує родоначальника сім’ї – Діда. Дідух уособлює місце для духів, предків, дідів, захисників та покровителів будинку. Це символ святого відродження живого, що є на світі, символізує майбутній урожай, достаток та багатство, являється сильним оберігом. Як пройде Різдво, то вже після Нового року за «старим стилем» чи після Водохрещі цей солом’яний сніп треба обов’язково спалити. Але перед цим вибираються із нього зерна, а спалюється лише солома. Вважається, що саме із димом усі душі, що перебували в ньому, знову відлітають на небо до ірію (до раю). Зібране зерно за звичаєм у подальшому додавалося до посівного зерна і висівалося у полі, що символізувало неперервність врожаю. А також із обмолоченим зерном  на землю випускався «дух поля» (вірили, що він ще під час жнив ховається у останній сніп, саме з якого й робився Дідух). Таким чином, те зерно, що залишиться від Вашого Дідуха, бажано посіяти. Цим ви символічно сприятимете забезпеченню ДОБРОБУТУ та ДОСТАТКУ Вашої Родини.

rizdvyani-kanikuly-na-ivano-frankivshhyni-1

По кутах столу викладають магічні плоди: головку часнику — «від нечисті», головку маку — «щоб добра було, як зерняток», волоські горіхи — «щоб так любилися, що навіть горішком ділилися», яблука — «на врожай». А також спечений хліб, найчастіше — калач. Цей хліб символізує зимове сонцестояння і супроводжує усі різдвяні свята — їдять його лише після Василя (14 січня). А кілька скибок тримають до весни, щоб закопати на врожай у полі чи на городі. Хліб, калач символізує смерть і воскресіння. Так як зерно кидають в землю, воно начебто «помирає», але дає плоди, тим самим «воскресаючи».

Перед їжею запалюють свічку, виголошують молитву і згадують померлих родичів. Вважається, що саме на Святий вечір душі рідних сходяться до оселі — для них також кладуть тарілку й ложку. Після вечері стіл не прибирають. Рештки куті та узвару залишають душам на поживу. За давньою, ще дохристиянською традицією, на Святвечір горяни обмінюються ритуальними стравами. Родичам, хрещеним, сусідам, а також одиноким і сиротам господарі збирають вечерю. Її відносять уже після спільної родинної трапези . Приймаючи обрядову їжу, дякують такими ж дарами зі свого столу,промовляючи:

Віншуємо вас зі щастям, здоров’ям,

З цим Святим вечором!

Щоб ви в щасті й здоров’ї

Ці свята провели та других дочекали –

Від ста літ до ста літ,

Поки нам Пан Біг назначив вік!

7 січня вранці діти з родинами ходили до церкви на Святкову Службу Божу. Звечора та декілька днів поспіль діти ходили від хати до хати, просили господаря благословення на колядування. І за це отримували солодощі або гроші.

Віншую Вас добрі люди, що Христос родився,

Що народ наш український від ярма звільнився.

Не всі Христа бачили, не всі Христа знали,

Не всі наші українці Рождества діждались.

Ті, що в полі, ті, що в морі, ті, що на Сибіру,

Що понесли Хрест і муку за Христову віру,

І ми нині рожденного всі Ісуса просим

Нехай наша Україна своє ім’я носить,

Нехай носить, ще й голосить, нехай прославляє,

Нехай в нашій кожній хаті Христос ся Рождає!

Діти старшого шкільного віку та дорослі розігрували вертепи, різдвяні оповідання. Їх запрошували до столу як дорогих гостей, але вони довго не затримувалися, уклонялися всім, хто у господі, і поспішали до іншої хати. Молоді парубки та дівчата збиралися і ходили один до одного у гості. Наші діти побачили не один виступ вертепу, а деякі, навіть ставали і його учасниками, співаючи разом пісні про народження Ісуса Христа.

Цикл Різдвяних свят розпочинається Різдвом Христовим і завершується Хрещенням Господнім, напередодні якого остання Різдвяна Вечеря, так звана “Голодна кутя”. Протягом цього періоду вітаються один з одним: “Христос народився – Славімо Його”. Гімназисти, перебуваючи у ці святкові дні на Івано-Франківщині, також так традиційно віталися з місцевими жителями.

Різдво – чарівне свято, яке об’єднує дітей та родини з різних куточків України, різного віросповідання. Але, окрім знайомства з традиціями святкування Різдва на Західній Україні, учні мали змогу милуватися чудовими місцевими краєвидами, дізнатися багато нового.  Хто хоч раз побував у Карпатах, Прикарпатті чи Закарпатті, той нiколи не забуде побаченого: прекраснi узгiр’я, шумливі гірські рiки, спокiйні верховини, де бродять тiнi забутих предкiв. А шум карпатських водоспадів! Ні з чим не можна порівняти і забути таку музику природи!

Учні мали змогу відвідати низькогірський курорт Яремче, який розташувався на березі річки Прут. Побували біля водоспаду Пробій – «візитної картки» Яремче. Він розташований у самому «серці» міста. Діти зачаровано спостерігали, як води річки Прут з величезною силою перекочуються по кам’яних брилах і з гуркотом падають вниз з восьмиметрової висоти.

На околиці міста Яремче гімназисти мали змогу прогулятися вальєрним господарством, яке знаходиться на території Карпатського природного національного парку. Побачили мешканців, представників дикої фауни, дізналися, що головна мета господарства – збереження диких тварин, розмноження їх та отримання нового потомства. Діти із захопленням розглядали дерев’яні будиночки, альтанки і містки, оздоблені місцевими майстрами.

Учні побачили на власні очі чудові скелі Довбуша, що досягають у висоту вісімдесяти метрів та овіяні найзагадковішими легендами. Школярі відвідали у с. Яблуниці осередок гуцульської культури «Полонина Перці». «Гостру» назву для осередку організатори обрали невипадково. Запевнюють, що саме на цій полонині виріс перший на Гуцульщині перець чилі. Прогулюючись територією музею під відкритим небом, діти розглядали численні тематичні хатинки, оформлені у стилі гуцульського села. Тут відроджуються традиції карпатського ковальства, обрядові традиції мольфарів. Дітей гостинно у своєму маєтку зустрів Святий Миколай, який розповів про добро та взаємопорозуміння між людьми і подарував смаколики – імбірне тістечко. Не обійшлося і без зимових розваг. Діти із задоволенням каталися з гірок на сноутьюбах, споглядаючи при цьому красу Говерли, найвищої гори українських Карпат.

Гімназисти із задоволенням відвідали музей історії Надвірнянщини. Познайомились з історією міста Надвірна, дізналися про Національно-визвольну боротьбу мешканців Надвірнянщини в періоди Першої та Другої світових воєн. Побачили фотографії та особисті речі січових стрільців, листи в`язнів нацистських концтаборів, “познайомилися” ближче з вояками Української повстанської армії та їх непростими долями, дізналися більше про сучасних захисників України. Відвідали етнографічну світлицю, тематичні виставки, присвячені історичним та мистецьким подіям, як краю зокрема, так і України загалом. Познайомилися з творчістю краян та митців з інших регіонів України.

У дні перебування дітей на Прикарпатті у місті Надвірна проходив щорічний фестиваль “Файне Різдво у Надвірній”. Учні разом із сім`ями мали змогу подивитись виступи народних аматорських танцювальних та хорових колективів із різних областей Західної України та гостей з Румунії. Гімназисти познайомились з традиціями маланкування. «Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, і покликане виконувати магічно-заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям врожай  та здоров’я. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одягали чудернацький одяг, перевертали кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо. Церемоніальне дійство включає виконання рядженими танцю, драматично-ігрових епізодів, приспівок, ритуальних дійств, що мали колись магічне значення. Святкування дійства Маланки завжди задовольняло духовні, естетичні потреби людей, у них проявлялись вірування, почуття, таланти та гостинність.

Діти із задоволенням відвідали Івано-Франківськ, прогулялись головними вулицями різдвяного міста. Прийшлися “стометрівкою», назва цієї доріжки умовна, адже довжина її становить 500 метрів. Було враження, що перебуваєш у новорічній казці, тому що над доріжкою височилися арки, які сяяли ілімінацією в декількох режимах. Це улюблене місце відпочинку місцевих жителів. У кінці “стометрівки” перед очима дітей постала головна новорічна ялинка міста, яка сяяла 3D-ілімінацією. Гімназисти піднімалися на оглядовий майданчик міської ратуші та з висоти пташиного польоту споглядали на краєвиди Івано-Франківська, який вважається “Серцем Карпат”.

Школярі відвідали найбільшу ковзанку Івано-Франківська біля ратуші та мали змогу провести весело та з користю для здоров`я час, катаючись на ковзанах.

Увечері учні відвідали Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Переглянули цікаву та пізнавальну різдвяну виставу “Коляда та й плєс…Ізпрежди віка…”. Це феєрична коляда-притча про те, що є основою нашого життя на землі, про те, що єднає людей у народ і дає світлу Різдвяну надію на єдність у любові, як і було задумано Богом з початку віків. Гімназисти почули рідкісні автентичні та відомі усіма улюблені колядки, побачили традиції гуцульського плєсу, унікальну реконструкцію давнього вертепу з Великої України, були здивовані тим, як святкували Різдво по всій Україні 100-200 років тому. Містична історія Різдва у виконанні акторів театру занурила глядачів в атмосферу свята та дала змогу замислитись над вічним.

На жаль, перебування на Прикарпатті швидко добігло кінця. Проводжали нашу делегацію з міста Надвірна сім`ї, у яких проживали діти. Тут не обійшлося без сліз, що свідчило про зародження теплих стосунків між дітьми та членами їх “нових” родин. Від райдержадміністраціїї учні отримали новорічні солодкі подарунки та книгу “Писанка», що є літературно-мистецьким альманахом, який познайомить дітей із гуцульською культурою.

Проводи нашої делегації продовжилися в офісі обласної крайової організації НРУ Івано-Франківської області у місті Івано-Франківськ. Гімназистів радо зустріли представники НРУ: Шумега Ігор, Єфімчук Ярослав, Федорняк Володимир, Сопчук Ірина, Бариська Катерина та інші. Був запрошений гурт колядників, які співали українські колядки та промовляли красиві віншування до Коляди. Під кінець зустрічі гімназисти разом з гуртом колядників, делегацією НРУ, учителями заспівали колядку “Нова радість стала…” та мали змогу поспілкуватися на цікаві теми за чашкою кави з цукерками.

Від’їжджаючи додому, учні висловлювали сподівання на те, що знову повернуться в ті краї, адже дитячі серця увібрали часточку душевного тепла та неповторні емоції від родин та мешканців Івано-Франківщини, які гостинно їх приймали.

За активну участь у національно-патріотичному, духовному вихованні молоді та організацію поїздки до Івано-Франківщини у рамках програми «Дитяча дипломатія «Різдво єднає» висловлюємо подяку голові партії Народного Руху України Луганської області Величку Анатолію, голові партії НРУ Миколаївської області Діденку Юрію, помічнику депутата Верховної Ради України Іллічук Марії за сприяння в отриманні додаткового вагона для поїздки групи дітей із Сватово до Стрия та у зворотньому напрямку, начальнику залізнично-дорожнього вокзалу міста Рубіжне Штабі Олені та голові НРУ міста Сєвєродонецьк Хроменку Віктору за допомогу в отриманні квитків, голові Надвірнянської районної організації НР України Шуляку Василю Михайловичу та заступнику голови Луганської О(К)ОНР України Іщенку ВІктору Івановичу, які супроводжували делегацію дітей від міста Надвірна до офісу обласної крайової організації НР України Івано-Франківської області у місті Івано-Франківськ.

Щиро вдячні голові райради міста Надвірна Гурмаку Івану Миколайовичу, голові Надвірнянської райдержадміністрації Паську Володимиру Ярославовичу, заступнику голови Надвірнянської райдержадміністрації Зеленчуку Богдану Івановичу, керівнику апарату райдержадміністрації міста Надвірна Кравчуку Миколі Ярославовичу, голові Ланчинської ОТГ Поповичу Володимиру Васильовичу та всім сім`ям Надвірнянського району, які гостинно зустріли та піклувалися гостями зі Сходу і залишили незабутні враження та емоції в наших серцях. Висловлюємо надію, що наша співпраця та дружба продовжуться і надалі.

Дякуємо за можливість здійснення заповітної мрії дітей відвідати Прикарпаття начальнику відділу освіти Міловської РДА Великоцькій Ользі Іванівні, керівнику ОНЗ “Міловська гімназія” Федаєву Олексію Вікторовичу, водієві РВО Лазарєву Сергію Івановичу, водіям шкільних автобусів Жовнеру Анатолію Вікторовичу та Гниді Володимиру Васильовичу, секретарю ОНЗ “Міловська гімназія” Бережній Надії Іванівні та батькам.

Нехай Ваша душа багатіє добрими справами, а зовнішність розквітає і сяє, як і Ваші вчинки. Прийміть нашу вдячність за увагу і участь у вихованні підростаючого покоління. Нехай на Вашому шляху зустрічаються люди, гідні Вашої людяності, такі ж щирі і надійні, як Ви. Супроводжуючі групи дітей Яцемон Л.В. та Радченко О.В.

Сподобалася стаття? Поділися зараз!

Миколаївщина Народний Рух України
Миколаївщина Народний Рух України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.