Безсніжною була осінь 1991 року. Тоді агітаційні бригади з Західної України після прийняття рішення Верховною Радою про проведення референдуму на підтвердження «Акту про державну незалежність України» масово поїхали на Схід та Південь агітувати на підтримку доленосного рішення. Народний Рух став у авангарді заходів на підтримку Акту Державотворення. Народившись у вересні 1989 року став локомотивом, що привів нашу країну до відновлення її державності.
Складні економічні умови сприяли відцентровим діям колишніх республік, що були у складі СРСР. Прийняття Декларації про державний суверенітет Української РСР стало першим кроком у здобутті незалежності України. Під тиском депутатів Народної Ради коли більшість комуністів ортодоксів були в Москві на з’їзді КПРС Верховна Рада під головуванням Івана Плюща 16 липня 1990 року приймає декларацію про державний суверенітет. В ній закладенні основні засади розвитку республіки, як самостійної держави. Ніхто не сподівався на швидко плинний розвиток подій, але за рік з прийняття декларації будо прийнято багато законів, що сприяли самостійному економічному розвитку республіки. Економічна та складна політична ситуація змушувала шукати шляхи виходу із прірви в яку потрапила неефективна радянська економіка, що в основному трималася на нафто доларах, а після її знецінення різко пішла в занепад.
В суспільстві і серед правящих еліт зростали і набирали популярності самостійницькі погляди, що на своїх знаменах ніс Народний Рух України. Він зумів знайти шлях до сердець більшості українців. До заходів Народного Руху масово долучалися сотні тисяч учасників. На Ланцюгу Єднання в січні 1990 року серед інших була миколаївська делегація. Великими тиражами друкувались листівки за незалежність України, які роздавались активістами Руху у всіх містах та селах.
Масовим був похід «Буг – козацька ріка» за участю українців Канади та США (липень 1990-91 року) в рамках святкування 500 -ліття українського козацтва. Учасники походу пройшли теренами області від Кривого Озера до Миколаєва і завершили свій похід на могилі Івана Сірка на Дніпропетровщині, де був розміщений табір учасників походу. Активно розповсюджувалась перша незалежна миколаївська газета – орган крайової організації НРУ «Чорноморія» (1989 – 1991 роки), де критиці піддавалась компартійна влада та її антиукраїнська діяльність. ЇЇ правонаступницею стала газета «Український південь» видається з 1993 року. Вперше у 1990 році Рухом були започатковані поїздки школярів з різних куточків України на Різдвяні та Пасхальні свята до своїх ровесників в Галичину. З нашої області делегації школярів були організовані з Миколаєва та Південноукраїнська. 54 дитини з цього міста гостювали в Тернопільській області. Поїздки школярів з Миколаївщини стали постійними і припинилися із початком військових дій на Донбасі. Учасниками дитячої дипломатії стали більше 13 тисяч школярів нашого краю з усіх куточків. Багато з них були учасниками патріотичних конкурсів організованих Народним Рухом спільно з фондом “Дітям України”.
Щира віра у майбутнє своєї незалежної країни надихали сотні тисяч активістів до праці задля здобуття незалежності Україною. Почалось відродження української церкви перші громади були створені на Миколаївщині за активної підтримки рухівців. Імперським силам не подобався такий розвиток подій і вони організували Державний Комітет Надзвичайного Стану намагаючись таким чином за допомогою сили перехопити інциативу. В Київ прибув посланець із Москви із погрозами, але тисячі українців вийшли на майдан і вимагали дати відсіч не проханим гостям. Під тиском демократичних сил Кравчук зібрав Верховну Раду, що 24 серпня о 18.00 годині проголосувала Акт про державну Незалежність України та прийняла постанову про проведення референдуму на його підтримку 1 грудня. І це було вірне рішення. Потім була потужна агітаційна компанія по переконанню українців підтримати Акт, що тривала більше 2 місяців. Було створено майже 700 референдумних штабів. Сотні тисяч активістів роздали майже 30 мільйонів листівок та 4 мільйони плакатів і робили все, щоб даний Богом шанс в чергове не було втрачено.
До сьогодні влада належним чином не оцінила історичне значення події 1 грудня, адже ключ від української Незалежності був у руках мільйонів громадян, що прийшли на виборчі дільниці і їх рішення стало вирішальним. У голосуванні взяло участь 31 млн. 891,42 тис. або 84,18 % загальної кількості виборців. Ствердну відповідь на запитання бюлетеня дало 28 млн. 804,071 тис. громадян або 90,32% з тих, хто взяв участь у голосуванні. Незважаючи на регіональну різницю в результатах голосування, більшість громадян всіх регіонів України, включаючи Крим, дали позитивну відповідь і підтримали «Акт проголошення незалежності України». За незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших народів, що проживають на її території.
Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. її визнали понад 40 держав світу. На кінець січня 1992 р. Україну визнало уже більше 90 держав.
Всеукраїнський референдум перекреслив рішення березневого референдуму про збереження Союзу РСР, його підсумки створили правову основу для перетворення декларованої незалежності в реальну.
Вікова мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення та підтвердила сформоване протягом багатьох століть прагнення українського народу до державотворення та віру у свої сили і можливості.
Проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму про ставлення громадян України до Акта проголошення незалежності України стало епохальною подією, що у корені змінило історичну долю українського народу.
1 грудня є Днем Державотворення українського народу – грудневий референдум став найвищою формою легітимізації української державної незалежності і заслуга в цьому мільйонів українців, що повірили в свою державу і підтвердили бажання українців жити в незалежній демократичній державі, самостійно вирішувати внутрішні політичні й економічні проблеми.
