20
Лис
Лис 20, 2019 - 2:41
231 0
Український флот: проблеми і рішення

Проблема захисту морських кордонів України надзвичайно гостра. Адже впродовж окупації та анексії Російською Федерацією української Автономної Республіки Крим Військово-Морські Сили Збройних Сил України (ВМС ЗСУ) втратили майже всі бойові кораблі.


Нині у складі ВМС ЗСУ є лише 3 бойові кораблі, 5 катерів і 1 тральщик («москітів» не враховуємо). Є ще три десятки допоміжних суден.


Український флот — один з найслабших у Чорному морі. http://meest-online.com/ukraine/society/ukrajinskyj-flot-odyn-z-najslabshyh-u-chornomu-mori/

Протистояти Чорноморському флоту ВМС ЗСУ неспроможні. Адже ЧФ РФ має у своєму складі 43 бойові кораблі й належну кількість допоміжних суден, а також повітряний і наземний компоненти. Росія може безперешкодно блокувати все українське узбережжя Чорного й Азовського морів.

Нездатність протистояти російському флоту яскраво проявилася під час перебазування нафтодобувних платформ “Чорноморнафтогазу”, так званих “вишок Бойка”. У середині грудня Росія відвела ближче до Криму плавучі бурові установки В-312 “Петро Годованець” і В-319 “Незалежність”, які після анексії півострова залишилися на Одеському газовому родовищі. Їх відбуксирували під охороною сторожового катера прикордонної служби ФСБ Росії “Аметист” і ракетного катера ЧФ РФ. На їх місці Росія встановила теж незаконно захоплену нафтовидобувну платформу “Таврида”. Корабель Морської охорони Держприкордонслужби України не спромігся силою перешкодити цьому.

Нині під загрозою опинилося українське торгове судноплавство, паромне сполучення із Кавказом, Туреччиною і Балканами (можливий зрив проекту “Шовковий шлях”), розробка вуглеводнів на українському шельфі Чорного моря, біля о. Зміїний та інші інтереси України в Чорному морі.

Єдиним бойовим кораблем України, здатним ефективно протистояти російському Чорноморському флоту є ракетний крейсер проекту 1164, заводський № 2011, колишня назва «Україна».

Крейсер — клас бойових надводних кораблів великої водотоннажності з потужним озброєнням, здатних виконувати незалежно від решти флоту такі завдання: боротьба з силами військового флоту і торговими суднами противника, оборона з’єднань бойових кораблів і конвоїв своїх суден, вогнева підтримка приморських флангів сухопутних військ та забезпечення висадки морських десантів, постановка мінних загороджень й інші.

Цей, практично готовий, крейсер міг би покращити катастрофічну для нашої держави ситуацію у воєнно-морській сфері. Однак він і досі простоює біля добудовної стінки ДП Суднобудівний завод ім. 41 комунара, а довкола нього продовжує точитися запекла інформаційна війна.

Згідно Указу Президента України від 01.12.2015 № 672-22т/2015 щодо демілітаризації недобудованого ракетного крейсера проекту 1164, заводський номер №2011 і рішення Кабінету Міністрів України, оформленого протоколом від 13.07.2016 №25, Міністерству оборони України спільно з ДК «Укроборонпром» було визначено завдання вжити заходів із демілітаризації крейсера шляхом вилучення з нього озброєння і запасних частин і їх передавання у якості ремонтних комплектів для ВМС ЗС України.

Стан крейсера: https://www.youtube.com/watch?v=fgdrgqvdqME

ПРИХИЛЬНИКИ КРЕЙСЕРА. Патріотична українська громадськість неодноразово піднімала питання негайного введення до складу ВМС ЗСУ ракетного крейсера проекту 1164 (колишній “Україна”). На сайті Президента України розміщено декілька електронних петицій з проханням добудувати і ввести до складу ВМС ЗСУ ракетний крейсер проекту 1164, заводський № 2011, остання назва «Україна».

В одній із них, яку підписав ветеран ВМС ЗСУ, один із засновників Спілки офіцерів України капітан ІІ рангу Микола Петрович Гук, висловлена стурбованість з приводу того, що ракетний крейсер (проект 1164, заводський № 2011, остання назва «Україна») досі не введений до складу ВМС України. Хоч готовність бойового корабля, згідно заяв високопосадовців, зокрема й президента Леоніда Кучми, складає 97% і корабель пройшов швартові випробування.

М.П. Гук пише: «Поки буде реалізована Державна цільова оборонна програма будівництва кораблів класу «корвет», стримувати агресора успішно міг би ракетний крейсер. Він має потужну систему протиповітряної і протичовнової оборони, артилерію. Крім того, він міг би стати базою випробування нових видів ракетної зброї, школою підготовки командних кадрів ВМС України.

На жаль, у минулі роки Росії вдалося блокувати входження ракетного крейсера до складу ВМС України під різними брехливими приводами: «нащо Україні ударний крейсер, адже війни між нами ніколи не буде», «включення ракетного крейсера до складу ВМС суперечить оборонній доктрині України», «ракетний крейсер застарів», «Україна не має власних ракет для крейсера», «ракетний крейсер є океанського типу, для нього у вас навіть причалу немає», «вам потрібні тільки малі кораблі прибережної зони», «добудова і введення до складу ВМС України ракетного крейсера коштовна і заблокує програму будівництва корветів» тощо. Водночас Росія успішно здійснює модернізацію та експлуатацію власних ракетних крейсерів проекту 1164.

Просимо Вас:

– ініціювати скасування Постанови Верховної Ради України від 6 липня 2010 року № 2427-VI «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про присвоєння найменування «Україна» ракетному крейсеру (проект 1164, заводський N 2011)»;

– ініціювати відновлення чинності Постанови Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року № 3731-XII «Про присвоєння найменування «Україна» ракетному крейсеру (проект 1164, заводський № 2011)»;

– доручити Кабінету Міністрів України забезпечити ракетний крейсер (проект 1164, заводський N 2011) ракетним озброєнням вітчизняного виробництва;

– доручити Міністерству оборони України ввести у 2017 році до складу ВМС України ракетний крейсер (проект 1164, заводський № 2011) «Україна» https://petition.president.gov.ua/petition/34265 .

Протести проти планів продажу іноземній державі ракетного крейсера (проект 1164, заводський № 2011) «Україна» та вимоги ввести корабель до складу ВМС ЗСУ лунали й раніше. Так, відоме інтерв′ю “Стоит ли продавать ракетный крейсер “Украина”? http://www.business.ua/pro_contra/Stoit_li_prodavat_raketnyy_kreyser_Ukraina-293091/

«Георгий Манчуленко, экс-секретарь Комитета ВР по вопросам национальной безопасности и обороны:

— Я категорический противник продажи ракетного крейсера “Украина” нашим северным соседям. Сегодня складывается впечатление, что представители действующей власти соревнуются между собой в преподношении подарков руководству Российской Федерации. К сожалению, крейсер “Украина” может стать одним из таких подарков.

Прискорбно признавать тот факт, что за годы независимости украинская власть так и не смогла обеспечить достройку и взятие на вооружение Военно-морских сил Украины крейсера “Украина”.

Сейчас можно слышать заявления многих политиков и экспертов о том, что крейсер “Украина” не нужен отечественным ВМС. Аргументы достаточно просты. Мол, крейсер “Украина” является грудой металла, он строился для нужд России, поскольку проектировался под образцы навигационного оборудования и стрелкового вооружения, которые в Украине не производятся. Также оппоненты уверяют, что содержание корабля будет обременительным для государственного бюджета.

Отмечу, что готовность крейсера составляет 95%, поэтому заявления о груде металлолома не соответствуют действительности. После проведения модернизационных работ корабль можно оборудовать современными цифровой техникой и видами вооружения. Вряд ли бы россияне проявляли интерес к покупке металлолома.

Если же правительство примет решение о продаже крейсера, то велика вероятность того, что корабль будут продавать за бесценок, как металлолом. В подобной ситуации целесообразнее провести модернизацию корабля и сделать его боевой единицей ВМСУ что повысит их боеспособность.

Россияне неспроста хотят приобрести крейсер «Украина». В акватории Черного моря нет кораблей подобного класса, которые способны одним ракетным залпом накрыть существенную часть побережья. Россия пытается увеличить свое военное присутствие в регионе, проще говоря, нарастить имперскую мощь.

Продажа крейсера и продление пребывания ЧФ в Крыму — прямая угроза для национальной безопасности Украины. Государство, которое экономит на собственной безопасности, имеет все шансы превратиться в губернию другого государства».

У 2011 році, полемізуючи з противниками крейсера, які висували всілякі надумані «аргументи» про «фізичну й моральну застарілість» ракетного крейсера «Україна», ветеран ВМС ЗСУ капітан 1 рангу запасу Мирослав Мамчак у статті «Чому ми не китайці» писав: «Зарубіжна і українська преса рознесли вістку про «воскресіння» українського «Варяга» в образі китайського авіаносця. Для українських моряків така новина не стала неочікуваною.

Коли влітку 1998 року китайські морські буксири виводили важкий авіаносний крейсер «Варяг» від пристані Миколаївського суднобудівного заводу імені 61 комунара, я спитав одного з адміралів, вічного помічника цілої низки міністрів оборони України: для чого ми так принижуємося у світі?

Впевнений, що ближчий час покаже, як сьогодні помиляються ті, хто веде на базар ракетний крейсер «Україна», бо повториться ситуація з «Варягом». https://www.radiosvoboda.org/a/9499266.html

І справді. На озброєнні флоту Китаю вже стоїть авіаносний крейсер «Ляонін». Він був спущений на воду в 1988 році в Миколаєві й отримав назву «Варяг». Після розпаду СРСР авіаносець був переданий Україні, яка у 1998 році продала його КНР за $ 20 млн. Там його добудували і прийняли на озброєння у 2012 році. А в 2017 році, як повідомив портал Sina.com, Китай спустив на воду другий авіаносець, який є копією миколаївського «Варяга». Все це свідчить про високу якість роботи миколаївських корабелів.

У 2014 році проти розукомплектування ракетного крейсера виступив народний депутат Сергій Каплін. «Під час війни, яка йде на сході країни, директор заводу Петров продає на Росію турбіни з крейсера «Україна», які по своїм теххарактеристикам підходять лише крейсеру «Москва». Під виглядом металобрухту там уже самонавідні установки, титанові лопасті, інше обладнання. Це що? Здача Півдня країни путінським військам? Вимагаю судити сепаратиста і зрадника за законами воєнного часу. Якщо треба сам поселюсь жити на крейсері і не дам ні деталі зрадникам!» — прокоментував події довкола ракетного крейсера України Сергій Каплін на своїй сторінці у Фейсбуці http://ochakov-segodnya.com.ua/bitva-za-krejser-ukraina-abo-yak-detali-z-ukrainskogo-korablya-na-mikolaivskomu-zavodi-61-komunara-prodayut-na-krejser-moskva-rosiyanam/ .

http://korrespondent.net/ukraine/politics/3751479-nardep-trebuet-sudyt-dyrektora-zavoda-po-zakonam-voennoho-vremeny

Навесні 2017 року з критикою рішення про демілітаризацію ракетного крейсера і його продажу по частинах виступив навіть народний депутат В.Коновалюк «С инициативой достроить ракетный крейсер “Украина”, а не продавать его по запчастям выступил экономист, лидер ВО “Новая Украина” Валерий Коновалюк. Об этом он написал на своей странице в Фейсбук. www.obozrevatel.com/politics/62394-dostroit-ukrainu-v-ukraine-konovalyuk-predlagaet-ne-spisyivat-krejser-na-metallolom.htm Разом з тим слід відмітити, що виступ В.Коновалюка містив заувальовану пропозицію добудувати й модернізувати ракетний крейсер для Росії.

Російська сторона неодноразово проявляла інтерес до корабля. «В начале июля 2010 года пресс-служба Николаевской областной государственной администрации сообщила, что россиянам понравилось состояние бывшего крейсера «Украина». Согласно предварительным выводам, которые озвучил глава делегации ВМФ России – временно исполняющий обязанности начальника технического управления ВМФ России контр-адмирал Виктор Бурсук, крейсер содержится в надлежащем состоянии, имеется техническая возможность его достройки, также возможна модернизация электронно-военного оборудования. http://minfin.com.ua/2010/07/07/187517/

В 2013 году Россия выразила готовность купить ракетный крейсер по стоимости металлолома. После этого российская сторона соглашалась рассмотреть варианты участия украинских предприятий в его достройке.

Для России ввести в строй крейсер – дело национального престижа. Кроме того, восстановленный после длительной стоянки на воде “Лобов” (в прошлом – «Украина», а в будущем – “Санкт-Петербург”) заметно усилит мощь Черноморского флота. Основное – это ввести в строй главную энергетическую установку и заставить корабль двигаться. А далее экономическая целесообразность покажет, где быстрее, удобнее и выгоднее оснастить крейсер всем необходимым – в Николаеве, Севастополе, Санкт-Петербурге или Северодвинске. Ценность корабля для флота весьма висока».

ПРОТИВНИКИ КРЕЙСЕРА. Окрім прихильників ракетний крейсер мав у офіційних колах Києва і противників. «29-30 квітня 2005 року міністр оборони України А.Гриценко відвідав штаб Військово-морських сил України. Його виступ перед флотськими офіцерами у останніх відібрав мову.

Міністр заявив, що перегляне питання корабельного складу. Мовляв, крейсер «Україна», підводний човен «Запоріжжя», штабний корабель «Донбас», утримання яких становить половину бюджету Міноборони, – це непідйомна махіна для Збройних сил». А отже, за логікою міністра, ці кораблі та низку інших доведеться списати і продати.

Тобто військовим морякам самим міністром запропоновано згортати вітрила і руками Військової ради перетворити Військово-морські сили на потішний «човниковий» флот із поліцейськими функціями, який не є спроможним зараз, а тим більше не буде спроможним у майбутньому захистити морські військово-політичні й економічні інтереси держави.

Демілітаризація завжди приводила Україну лише до трагедій. Голодомори, геноциди і репресії мільйонів українців на совісті тих політичних діячів, які розпустили національне військо в 1918 році, через що втратили державність,

Нині ситуація біля українських берегів теж неспокійна. Згадаймо лише історію із Тузлою, агресію російських десантників біля Феодосії. Висновків із цього наші урядовці не зробили жодних». (Газета «Нація і держава», 10.05 – 16.05 2005 року. Стаття написана офіцером ВМС ЗСУ).

Варто порівняти склад ВМСУ з флотами інших чорноморських держав. Численні цифри, що характеризують склад тих чи інших флотів, можуть здатися важкуватими для сприйняття, проте це той випадок, коли без цифр неможливо – вони нерідко говорять самі за себе. http://wartime.org.ua/32430-flot-ukrayinskogo-morya-tretya-sproba.html

Неприхильне до ракетного крейсера ставлення демонструє нині так зване «експертне» військове середовище в Києві (Неурядова громадська дослідницька організація «Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння» (ЦДАКР), директор Валентин Бадрак, Інформаційно-консалтингова компанія «Defense Express», директор С.Згурець, Експертна рада в сфері національної безпеки та ін.).

Зокрема член Експертної ради в сфері національної безпеки адмірал запасу Ігор Кабаненко якось заявив: «Сейчас пытаются вложить миллиард гривен в ремонт корабля, которому почти 40 лет. Это решение вообще непонятно», – считает адмирал. Очевидно, Кабаненко имеет в виду недостроенный на заводе имени 61 коммунара крейсер «Украина» http://www.niknews.mk.ua/2015/04/03/eks-ministr-oborony-kabanenko-ne-ponimaet-zachem-tratit-1-mlrd-griven-na-nedostroennyj-v-nikolaeve-krejser/.

Наведена теза І.Кабаненка має спекулятивний характер. Вік 40 років для такого корабля – це не вік. Наприклад, той же флагман ВМС ЗСУ фрегат проекту 11351 «Гетьман Сагайдачний» «молодший» за крейсер лише на рік (закладений 5 жовтня 1990 року і спущений на воду 29 березня 1992 року). Але розмов про списання фрегата на металобрухт не чути. Навпаки, його ремонтують. Хоч і не завжди успішно. Про що свідчить останній, озвучений вітчизняними ЗМІ, скандал. http://ua1.com.ua/society/fregat-sagaydachniy-zlamavsya-pislya-remontu-na-zavodi-poroshenko-za-145-mln-griven-30890.html

Не квапляться знищувати старші за віком кораблі й у флотах іноземних країн, зокрема в США. Так, спущений на воду в 1943 році й модернізований у 1986 році лінкор «Вісконсін» виведений зі складу ВМС США лише у 2006 році. Однак його зберігають у належному стані й він може знову бути повернутий у стрій. До складу ударної групи ВМС США (Carl Vinson Strike Group), яка у цьому році здійснила перехід до Корейського півострова, входив ракетний крейсер «Lake Champlain» (CG-57) класу «Ticonderoga» (співставимий за ТТХ із РКР «Україна»). Спущений на воду в 1987 році. А списання братів-близнюків «Lake Champlain», спущених на воду в 1990 році (як і «Україна»), планують аж у 2039 – 2040 роках.

Дивним є сам підхід до проблеми «старості» бойових кораблів українських «експертів». РКР «Україна», виявляється, «старий», а тому – негодящий. Та коли мова заходить про іноземні бойові кораблі, то «експертні висновки» раптово стають діаметрально протилежними. Так, коментуючи рішення про передачу українському флоту американських військових патрульних катерів Islands, контр-адмірал ВМС України Андрій Тарасов поспішив заспокоїти скептиків, мовляв, катери не втратили своїх бойових якостей і цілком вдало впишуться в українські ВМС. “Щоб вірно розуміли люди, це не секонд-хенд. Корабель, який виходить від західного флоту, країни НАТО, знаходиться у такому стані, що його бойові можливості залишаються практично без змін. Вік, наприклад, ракетного катера 20 років — це нормально. Він повністю зберігає всі свої бойові властивості. Ми отримуємо нормальні повноцінні кораблі, але їм на зміну прийшли більш сучасні. Це нормальна практика”, – зазначив Тарасов. https://ua.censor.net.ua/news/448109/ssha_peredadut_ukrayini_patrulni_katery_islands_pislya_navchan_sea_breeze_kontradmiral_tarasov

У свою чергу заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, а «за сумісництвом» – критик РКР «Україна», Михайло Самусь у коментарі “Апострофу” заявив, що вік 20-25 років для морської техніки не критичний. “Давайте подивимося на бойовий склад того ж Чорноморського флоту, Тихоокеанського флоту або Північного флоту Росії. Ми побачимо, що там на озброєнні стоять кораблі по 40-50 років і спокійно собі служать. Або флагман Чорноморського флоту ракетний крейсер “Москва”, якому за 30 років. І нічого страшного, він справляється зі своєю місією на захист Росії”, – підкреслив Самусь. https://apostrophe.ua/ua/article/society/2017-03-10/amerikanskie-korabli-dlya-ukrainyi-bespoleznyiy-podarok-ili-osnova-novogo-flota/10851

Іншою «страшилкою» є «коштовність добудови крейсера». Так, І.Кабаненко лякає читача страшнлю сумою в «миллиард гривен». Однак при конвертації навіть цього мільярда гривень у долари маємо зовсім невелику суму, якщо її порівняти із коштами на ремонт чи модернізацію зарубіжних аналогів нашого корабля. Чи, може, І.Кабаненку йдеться про закупівлю ракет і торпед у європейських чи американських виробників за відомою схемою «відкатів»? Та чому ігнорується потенціал вітчизняного ВПК? Зрештою, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявляє, що має намір ініціювати виділення додатково 5 млрд. грн. на ремонт доріг, у тому числі з коштів, отриманих від спеціальної конфіскації (гроші Януковича). https://dt.ua/ECONOMICS/groysman-vidilit-sche-5-mlrd-grn-na-remont-dorig-244034_.html

Протягом 25 років українське суспільство доволі добре дослідило злочинну схему «закатування в асфальт» бюджетних коштів. https://news.finance.ua/ua/news/-/241080/shemy-vidkativ-v-ukrayini-najprybutkovishyj-vyd-biznesu Та й для кого Гройсман ремонтуватиме під час війни із РФ дороги? Для російських танків? Можливо, раціональніше за частину цих грошей модернізувати та озброїти ракетний крейсер?

Що ж до «відомого українського воєначальника», то Ігор Кабаненко народився в 1960 році в Сєвєроморскє (Росія). Офіцерську службу розпочав на посаді помічника командира ракетного катера Чорноморського флоту. Подальшу службу проходив на посадах заступника командира дивізіону ракетних катерів, а згодом — заступника командира дивізіону малих ракетних кораблів. Чи не звідси його «любов» до ракетних катерів і проштовхування концепції «москітного» флоту? Адже Кабаненко не має досвіду служби на кораблях І-го рангу і, тим більше, командування ними, хоч і названий у Вікіпедії «воєначальником».

Із квітня 2012 по грудень 2013 року згідно наказу міністра оборони Лєбедєва П.В. працював на посаді першого заступника начальника Генштабу ЗСУ. Восени 2013 року Кабаненко опинився у центрі гучного скандалу щодо розголошення державної таємниці, в результаті якого був позбавлений доступу до неї. Крім того ЗМІ писали про виділення чиновнику п’яти державних квартир. У результаті скандалу виділення нової квартири було скасовано, а 10 грудня 2013 року адмірала звільнено в запас.

Розпорядженням Кабміну від 23 квітня 2014 года № 415-р була створена додаткова посада заступника міністра оборони України з питань європейської інтеграції, яку й займав І. Кабаненко по жовтень 2014 року до свого повторного звільнення по люстрації.

У 2014 році І.Кабаненко став членом новоствореної громадської організації «Експертна рада у галузі національної безпеки». Нині він – Президент Української агенції з перспективних науково-технічних розробок UA.RPA. http://uarpa.com/about/kerivnitstvo-kompaniyi/

Українське агентство з перспективних науково-технічних розробок UA.RPA створив підприємець Євген Уткін https://techtoday.in.ua/news/v-ukrayini-z-yavilosya-vlasne-darpa-43666.html.

«Евгений Уткин – украинский и российский предприниматель. Родился в 1958 году в г. Донецке Ростовской области в России. В 1975-1976 годах работал электрослесарем шахты «Западная» (Донецк, Ростовская область). С 1980 по 1982 год — научный работник НИИ точных технологий (Зеленоград). В 1982 году окончил Московский институт электронной техники по специальности «микропроцессорные системы». В 1982-1990 годах работал в Киевском НИИ микроприборов. В 1990 году основал компанию «Квазар-Микро», партнер и первый представитель в СНГ Intel, Oracle, Microsoft и др. С 1998 по 2001 год Евгений Уткин занимал пост председателя Совета Предпринимателей при Кабинете Министров Украины.

В настоящее время Уткин является президентом КМ Core, президентом компании «КМС Украина», членом совета директоров ОАО «НИИМЭ и Микрон» (Россия), членом совета директоров компании «Polyteda» (Канада)» http://bp.ubr.ua/profile/utkin-evgenii-viktorovich-2105.

22 Серпня 2016 у ЗМІ України опубліковано новину: «У компанію Євгена Уткіна KM Core прийшли з обшуком силовики». Працівники Служби безпеки та Генеральної прокуратури прийшли з обшуком в один з офісів інвестиційного холдингу KM Core http://forbes.net.ua/ua/news/1420140-u-kompaniyu-evgena-utkina-km-core-prijshli-z-obshukom-siloviki.

Отже, адмірал запасу І.Кабаненко та українсько-російський підприємець донецького походження Євген Уткін є бізнес-партнерами. А бізнес, як відомо, дбає передусім про власні інтереси, а не державні.

Позицію ще одної «експертної» фірми (Неурядова громадська дослідницька організація «Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння» (ЦДАКР), директор Валентин Бадрак) щодо крейсера озвучив Михайло Самусь, заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань. «По мнению Самуся, если говорить о достройке крейсера “Украина” и дальнейшем его использовании в составе украинских ВМС, то намного более целесообразным был бы вариант использовать деньги для постройки 10-15 малых морских платформ с современным ракетным вооружением, которые намного более эффективно, чем “Украина”, будут противостоять российскому агрессору. “Поэтому решение о демилитаризации и продаже крейсера “Украина” целиком оправдано”, – отметил эксперт. http://www.dsnews.ua/economics/posledniy-iz-dinozavrov-chto-oznachaet-sdacha-na-metallolom-28032017220000

Іншими словами, «Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння» проштовхує в Україні ізраїльську концепцію «москітного» флоту 57-річної (!!!) давності. Адже рішення про створення катерів-ракетоносців було прийнято в 1960 році на нараді Головного штабу ВМФ ЗС Ізраїлю, де обговорювалася ізраїльська військово-морська доктрина.

Схоже, командування ВМС ЗСУ теж не проти погратися в архаїку. «В интервью журналистке Ольге Решетиловой главнокомандующий ВМС Украины вице-адмирал И.Воронченко назвал основой будущего боевого состава ВМСУ многоцелевые ракетные катера. Речь идет о катерах “Лань”, разработанных Николаевским КП «Исследовательско-проектный центр кораблестроения». http://srdsc.com/ua/projects/attack-craft-missile-pearl-fac/

“Нам нужны малые катера прибрежной зоны, способные сдерживать выходы группировок в северо-западной части Черного моря. – Основой боевого потенциала должен стать ракетный катер типа “Лань”, который будет сдерживающим фактором агрессора в Черном море.” – отметил адмирал.

Таким образом, ВМС Украины пойдут по израильскому пути развития – когда основой боевого состава флота являются небольшие по размерам, имеющие немногочисленные экипажи и способные оперировать в мелководных прибрежных районах ракетные катера.

Ракетные катера класса “Лань” сейчас находятся на вооружении у Вьетнама в количестве семи единиц, из которых четыре с ракетными комплексами и три чисто артиллерийские. Компания-разработчик позиционирует их как многоцелевую боевую платформу – то есть, на один и тот же корпус могут устанавливаться различные модули вооружения: артиллерийские, противокорабельные ракеты, зенитно-ракетные комплексы и т.д». http://uc.od.ua/news/politic/1184340

По проекту КП “ИПЦК” на “Лани” предусмотрена установка одной артустановки АК-176, одной артустановки АК-630 (наверное, снятой с «демилитаризованного» ракетного крейсера «Украина») и нескольких крупнокалиберных пулеметов. А где противокорабельные ракеты?

Далее… «Первая «Лань», согласно проекту, должна быть спущена на воду в 2018-м, затем 2019-м и 2020-м соответственно ещё две. Черноморский же флот нашего потенциального противника на данный момент насчитывает только СКР 5 единиц и 12 малых ракетных кораблей, не говоря о других классах кораблей». http://zloy-odessit.livejournal.com/1867917.html

За словами І.Воронченка, «…«Лань» буде будуватися на київському суднобудівному підприємстві «Ленінська кузня». А якщо дозволятимуть потужності – то ще й на суднобудівному Заводі ім. 61 комунара в Миколаєві, – повідомляє видання «Народна Армія». https://defence-ua.com/index.php/home-page/1417-ukrayina-buduye-novyy-raketnyy-kater-typu-lan

Ці ракетні катери «Лань» аж ніяк не назвеш дешевими. При будівництві 3-х одиниць українські платники податків покладуть у кишеню власника «Ленінської кузні» 4,2 мільярдів гривень, або 1,4 мільярди за 1 катер. І це будівництво ще не розпочиналося. А ракетний крейсер – вже збудований. Та в час війни з Росією «демілітаризований». Як це розуміти?

Однак найголовніше, що Україна геополітично – не Ізраїль. І вороже оточення у нас інше. Якщо противниками Ізраїлю можуть бути слабкі флоти деяких арабських країн, то нам протистоять флоти (не один, а кілька) ядерної держави. Та й флот Ізраїлю вже давно не «москітний». Його головною ударною силою є підводні човни класу “Долфін”, оснащені крилатими ракетами великої дальності, які здатні нести ядерні боєголовки, тим самим збільшуючи стратегічний потенціал єврейської держави, значно розширяючи оперативні можливості Хейль ха-йам, закріплюючи його перевагу над воєнно-морськими силами ісламських держав Близького і Середнього Сходу. http://www.jig.ru/meadle_east/077.html

За оцінкою військових аналітиків НАТО, військово-морські сили Ізраїлю здатні успішно виконувати бойові завдання щодо захисту національних інтересів держави, забезпечуючи охорону територіальних вод і надаючи підтримку сухопутним військам на приморських напрямках.

Окрім того, ВМС Ізраїлю завжди можуть розраховувати на допомогу 6-го флоту ВМС США (англ. United States Sixth Fleet – оперативний флот США, що дислокується в Середземному морі). Так, у 2016 році відбулися спільні американо-ізраїльські військові навчання «Juniper Cobra 2016». Відпрацьовувалася додаткове збільшення можливостей ізраїльської ПРО системами США. Американці посилювали ізраїльську ПРО двома есмінцями типу Arleigh Burke 6-го флоту, які обладнані системою ПРО Іджіс (Aegis). Системи ПРО, встановлені на цих кораблях, ставали під час навчання складовою частиною загальноізраїльскої системи ПРО.

Аналіз ТТХ американських есмінців УРО типу «Орлі Берк» показує, що вони наближаються до ТТХ ракетного крейсера проекту 1164 «Україна». Але, якщо ВМС Ізраїлю не мають кораблів такого класу й мусять їх «позичати» в США, то ми – маємо, але не цінимо! При тому, що, як свідчить гіркий досвід, нам у питаннях оборони слід розраховувати передусім на власні сили. Але скандально звільнений з посади главком ВМС ЗСУ, а пізніше – радник міністра оборони України віце-адмірал Сергій ГАЙДУК разом із своєю командою, яку залишив після себе у штабі ВМС ЗСУ, вперто нав′язує українському суспільству концепцію «москітних» ВМС ЗСУ: «Шлях до побудови флоту на основі «москітного» пройшли деякі країни Близького Сходу та Азії… Відверто кажучи, мені цей варіант більше до вподоби http://na.mil.gov.ua/39813-moskitnyj-flot-chy-klasychnyj-sogodennya-dyktuye-vybir .

Ці «дивні», м’яко кажучи, погляди пропагує і заступник начальника штабу ВМС ЗСУ з питань європейської інтеграції капітан 1 рангу Андрій Риженко. На сторінках журналу «Експрес-Дефенс» (Інформаційно-консалтингова компанія «Defense Express», директор С.Згурець) він пропонує боротися із надводними кораблями ЧФ і російськими підводними човнами патрульно-рейдовими катерами (!!!?) озброєних артилерією кал. до 30 мм, ПТРК і ПЗРК.



https://defence-ua.com/index.php/statti/2677-andrii-ryzhenko-pohlyady-na-reformuvannya-vms-zs-ukrayiny

Мабуть розуміючи абсурдність подібних тверджень, Сергій Згурець визнав: «Катера типа “Гюрза”, которые будут изготовлены на Ленинской кузне, на самом деле имеют опосредованное отношение к повышению боеспособности флота, потому что они не разрабатывались для ведения боевых действий в акватории Черного моря, они разрабатывались для Дунайского устья, для других речек, где они могут вести борьбу с группировкой противника на берегу. Это противотеррористические катера, которые по большому счету, выходя в акваторию Черного моря, мне кажется, не обеспечивают решение задач флота.

https://apostrophe.ua/article/world/ex-ussr/2017-04-23/sergey-zgurets-ukrainskie-tankistyi-voyuyut-protiv-rossiyan-na-donbasse-vslepuyu/11765

Флот должен обеспечить решение задач по основным угрозам: поражение кораблей противника и береговых целей противника. Для уничтожения кораблей и катеров противника нам нужны противокорабельные ракеты, которые способны на безопасном удалении для корабля обеспечивать пуск и поражение цели. Пока мы эти вещи обеспечить не можем, поэтому если мы даже построим 100 катеров типа “Гюрза”, то ситуация не изменится”. Однак катери будуть будувати далі: http://milnavigator.com.ua/%d0%ba%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%83%d0%b2%d0%b0%d1%87-%d0%b2%d0%bc%d1%81-%d0%b7%d1%81-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d0%b8-%d0%b2%d0%b8%d1%81%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%b2-%d1%81%d0%b2/

І як тоді розуміти фінансову політику вищого державного керівництва України, яке навмисне доводить до непридатності («демілітаризує») для подальшого знищення (продажу закордон) реально дієвого й потрібного нині нам ракетного крейсера «Україна», посилаючись не нестачу 3 мільярдів гривень на його модернізацію. Водночас проект “Державної програми реформування та розвитку ОПК на період до 2020 року” передбачає виділення із державного 8,9 мільярдів гривень на будівництво катерів «Гюрза» і «Кентавр», які «…имеют опосредстванное отношение к повышению боеспособности флота» словами С.Згурця? До речі, цікавою, що «…вартість цих катерів в декілька разів перевищує аналогічні катери закордонного виробництва: «Гюрза» – 18 одиниць (5,8 мільярдів гривень, по 320 мільйонів гривень за катер). http://www.pravda.com.ua/articles/2017/01/24/7133228/

Також у статті А.Риженка кидається в очі штучно “роздута” управлінська структура майбутніх ВМС ЗСУ, в підпорядкуванні якої (структури) нині практично нічого серйозного немає і не передбачається (в разі реалізації концепції «москітного флоту») в майбутньому. Схоже, А.Риженко дбає не про безпеку України, а про «хлібні» посади в «реформованих» ВМС ЗСУ. Для себе й друзів, очевидно.

Цікаво, що свою неграмотність (чи заангажованість) А.Риженко прикриває псевдоНАТОвською риторикою: «Стратегічний Оборонний Бюлетень ставить нам завдання створення системи управління взаємосумісною з країнами НАТО, з використанням ефективних практик західного військового менеджменту» http://cacds.org.ua/ru/comments/1046 І хто ж його навчив такої НАТОвської «мудрості»? Чи не Риженко-старший (Рыженко Алексей Алексеевич, заместитель командующего ВМСУ до 22.10.1996)?

Морська доктрина НАТО AJP-3.1, на яку посилається А.Риженко, українських інтересів не враховує, адже наша держава не є членом Альянсу й не буде ним в найближчій перспективі, а війну з Росією – вже маємо. І в цей час, за свідченням Центру стратегічних та міжнародних досліджень CSIS (Center for Strategic and International Studies – CSIS) НАТО поки зосереджений у військовому відношенні на регіоні Балтійського моря, а не на Чорному морі. Також Україні ця доктрина не підходить і як зразок для наслідування. Адже вона передбачає здобуття панування в прибережній зоні за допомогою новозбудованих невеликих і недорогих кораблів Littoral Combat Ship (скорочено – LCS), які, однак, стануть лише доповненням до основних ударних сил. А в нас цих сил якраз і немає. Проте їх основою може стати ракетний крейсер «Україна». Та саме його нинішнє вище воєнно-політичне керівництво України вперто знищує.

Що ж до мнимої «дешевизни» LCS, то після оприлюднення воєнного бюджету США на 2010 фінансовий рік вияснилося, що підсумкова закупівельна вартість головних кораблів прибережної зони «Freedom» і «Independence» склала 637 млн. і 704 млн. доларів відповідно! Тобто задумані принципово як недорогі кораблі, вони досягли вартості есмінців типу «Spruance» кінця минулого віку. От вам і «дешевизна»! Недаремно у 2013 році знову програма LCS зазнала критики з боку урядового контрольно- фінансового управління GAO (Government Accountability Office).

Розповіді про «дешеві багатоцільові бойові платформи» для вітчизняного «москітного» флоту теж «із цієї опери». Тому змушують на деякі роздуми.

Нинішнє командування ВМС ЗС України вперто не передбачає у складі флоту кораблів І-го рангу (напр. крейсера), а задовольняється катерами і надувними човнами. Однак цими “бойовими платформами” здатні управляти і сержанти (по-флотськи – старшини). Можливо, реформування ВМС ЗСУ слід розпочати із ліквідації всіх офіцерських та адміральських посад і звань. Комадувача ВМС ЗСУ – позбавити звання віце-адмірала і присвоїти йому почесне звання “головний корабельний старшина”. Можна ще додати – дилер. Бо офіційно просуває катерки відомого заводу відомого власника. І тоді буде: командувач ВМС ЗС України головний корабельний старшина-дилер Ігор Воронченко. Також стає зайвим Головне управління Військово-Морських Сил ГШ у Києві і штаб Військово-Морських Сил в Одесі. Вивільнений фонд заробітної плати можна використати на ремонт наявних кораблів. Зрештою, оскільки нові взяті на себе завдання ВМС ЗСУ можуть виконувати й вже виконують прикордонники, можна фрегата “Гетьман Сагайдачний”, як “застарілого” (спущений на воду в 1992 році) урочисто затопити на рейді Одеси разом із ще більш древнім корветом “Вінниця” і ракетним катером “Прилуки”, а решту кораблів (катерів) передати у відання Держкомкордону. Це й буде гідне відзначення 25 річниці створення ВМС ЗСУ.

До речі, щодо корвета «Вінниця».

Корвет — клас бойових кораблів невеликої водотоннажності, призначених для сторожової і патрульної служби в прибережній зоні. Основними завданнями корветів є патрулювання й оборона узбережжя від підводних човнів.

Як повідомляло 16 травня 2016 року джерело vlasno.info, корвет «Вінниця» спишуть у 2017 році.

«Корвет унікальний, бо може вести бойові дії на річці, на морі, в океані. Такого універсального корабля у нас немає.

Аби з’ясувати всі суперечливі питання – зверталися з інформаційним запитом до Генерального Штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України. Адже саме на озброєнні у Військово-Морських Силах ЗСУ перебуває корвет «Вінниця» як навчальний корабель. У відомстві відповіли, що кошти на модернізацію корвету у Міноборони не виділяли, хоча, згідно процедури, такі кошти на модернізацію надає саме Міністерство оборони України. За підрахунками Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які проводились у 2014 році, орієнтовна вартість модернізації корвету «Вінниця» складає понад 120 мільйонів гривень. Станом на квітень 2016 року сукупна вартість корвету «Вінниця» складає 9 млн. 936,312 тис. грн. У відповіді на мій інформаційний запит у відділі по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України відповіли, що проведення модернізації коштуватиме близько 1,2 мільярди гривень, це порівняно зі створенням нового ракетного катера. Окрім ПАТ «Ленінська кузня» модернізувати корвет змогли б: Державне південне виробниче-технічне підприємство; ДП «Чорноморський суднобудівний завод» та ДП «Судноремонтний завод ім. 61 комунара».

Серед іншого, у відповіді на інформаційний запит йдеться і про таке: командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України сплановано в 2017 році вивести корвет «Вінниця» зі штату та списати встановленим порядком. Джерело: http://vlasno.info/spetsproekti/1/investigation/item/11206-korvet-vinnytsia-spyshut-u-2017-rotsi-rozsliduvannya

Ось чому Воронченко повинен отримати нове звання: головний корабельний старшина-дилер. Він підписується під знищенням і єдиного вцілілого корвета, і єдиного в нас ракетного крейсера «Україна».

Врешті, корвет, наче, будуть ремонтувати: http://www.mil.gov.ua/news/2017/09/25/korvet-vinniczya-shhe-posluzhit-spravi-zahistu-nashoi-kraini-z-morskogo-napryamku-vicze-admiral-igor-voronchenko/

Але вгадайте, на чиїх виробничих потужностях відбудеться ремонт: http://24tv.ua/dogovornyaki_poroshenka_naytsikavishi_oborudki_shemi_ta_mahinatsiyi_n851974

Тому цілком доречно присвоїти адміралу Воронченку звання головний корабельний старшина-дилер!

Врешті, наприкінці 2017 року Кабінет Міністрів України затвердив нову редакцію Державної цільової оборонної програми «Корвет». http://uprom.info/news/vpk/v-ukrayini-vidnovlyat-programu-z-budivnitstva-korvetiv-dlya-vms-ukrayini-vzhe-u-2018-rotsi/

Її реалізацію перенесено з 2021-го на 2028 (!!!) рік. Обсяг фінансування збільшено майже удвічі, що складає 31 млрд. 930 млн. гривень. На ці кошти програмою передбачено фінансування будівництва 4-х кораблів класу “корвет” проекту 58250. Перший корабель (нинішня готовність – 17%) планують передати Військово-морським Силам України у 2022 (!!!) році, а російсько-українська війна вже триває четвертий рік! Чи вказані строки «підігнані» під можливу приватизацію ДП «Миколаївський суднобудівний завод» одним високопосадовцем?

Показово, що у виробництві цих кораблів передбачено використання іноземного корабельного озброєння і технічних засобів, які не виробляються в Україні. Тобто гроші українських платників податків будуть вкотре виведені «за бугор», а вітчизняний виробник не отримає нічого, або (для «окозамилювання») чисто символічну суму.

Та найголовніша проблема в тому, що корвети, навіть новозбудовані, не будуть спроможні протистояти головному нашому супротивнику – ЧФ РФ. Адже корвет належить до класу бойових кораблів невеликої водотоннажності, призначених для сторожової і патрульної служби в прибережній зоні. Основними завданнями корветів є патрулювання й оборона узбережжя від підводних човнів.

На відміну від слабосилого корвета, крейсер належить до класу бойових надводних кораблів великої водотоннажності з потужним озброєнням, здатних виконувати завдання незалежно від основного флоту, серед яких можуть бути: боротьба з силами флоту і торговими суднами противника, оборона з’єднань бойових кораблів і конвоїв своїх суден, вогнева підтримка приморських флангів сухопутних військ та забезпечення висадки морських десантів, постановка мінних загороджень й інші.

Для збройної боротьби за Крим нам необхідний передусім ударний ракетний крейсер «Україна». Ніякий «корветний», ніякий «москітний» флот у цьому нам не допоможе.

Однак, намагаючись догодити вищому політичному начальству, нинішнє командування ВМС ЗСУ неодноразово наголошувало на «невідповідності оперативно-тактичних спроможностей крейсера завданням, що покладені на Військово-Морські Сили Збройних Сил України». Найголовнішим недоліком крейсера, виявляється, є те, що «крейсер призначений для нанесення ударів по великих надводних кораблях та ударних угрупуваннях противника у районах океану з дальністю враження, цілей до 600 км, що перевищує морську операційну зону Військово-Морських Сил Збройних Сил України». А що, ВМС ЗСУ не повинні боротися із великими надводними кораблями та ударними угрупованнями Росії? Чи ракетного крейсера «Москва» ЧФ РФ потоплять артилерійські катери «Гюрза»? І чи українським військовим кораблям заборонено виконувати бойові завдання за межами Чорного моря? А що, ракетному крейсеру «Україна» заборонено завдавати ударів російських кораблях та ударних угрупуваннях противника у районах океану? Чи крейсер не зможе (за умови належного озброєння) завдавати ударів по російських військових цілях із акваторії Середземного, Балтійського, Охотського морів?

Навіть ворог крейсера (лобіюючи продаж корабля Росії, позбавив крейсер назви, воєнно-морського прапора і команди) командувач Військово-Морськими Силами України у 1993-1996 роках колишній радянський підводник віце-адмірал В.Г. Безкоровайний говорив: «Якщо врахувати, що земна куля складається на 70% з океану, то виключати себе з спільноти, яке освоює світовий океан, нерозумно. Значить, ми повинні розвивати морську міць своєї країни. І якщо в цій ситуації ми говоримо, що не будемо будувати кораблі, ми завдаємо нищівного удару по національному машинобудуванню, приладобудування і суднобудуванню». На думку адмірала, таку морську міць мали забезпечити нові важкі фрегати. Однак їх так і не збудували. І, за І.Воронченком, не збудують. А багатофункціональний ракетний крейсер є.

Як відомо крейсер “Адмирал Флота Лобов” (із 1998 року – «Україна») призначений для:

– знищення будь-яких за величиною (водотоннажністю) надводних кораблів противника, зокрема й авіаносців;

– завдавання ударів по ударних корабельних угрупованнях противника будь-якого складу;

– вирішення завдань колективної ППО флоту, з′єднань і конвоїв у близьких та віддалених районах морів та океанів (Україна володіє 37% одного з найбільших портів у В’єтнамі порту “Лотос” неподалік Хошиміна. Хтось же має його захищати?);

– боротьба з підводними човнами (ПЧ) противника;

– підтримка десантів й обстріл узбережжя, зайнятого противником.

Для виконання поставлених завдань крейсер мав мати на озброєнні 16 ракет протикорабельного комплексу “Базальт” («Вулкан») і 64 ракети універсального багатоканального ЗРК “Форт” (“С-300″Ф). Універсальність останнього в тому, що “Форт”, або морський варіант сухопутного комплексу “С-300”, міг, залежно від обставин, уражати і надводну ціль водотонажністю до 6.000 тон (кораблі класу корвет, фрегат, есмінець).

То що, командування ВМС ЗСУ не бажає виконувати перелічені завдання? Прагне обмежитися боротьбою з контабандистами і сомалійськими піратами? То нащо Україні такі «флотоводці» і їхній «москітний» флот? Нехай звільняються із лав ЗСУ і не морочать нам голови!

Далі. Командування ВМС ЗСУ стверджує, що «для наведення крейсера використовується повітряно-космічна система наведення та видачі цілевказівки, яка на даний час в Україні відсутня». Але в Чорному і Середземному морях все відбувається на дальності прямої радіолокаційної видимості (або напряму, або через РЗК), так що більше нічого і не треба. Також для цілевказання крейсер використовує вертоліт К-27. Декілька таких вертольотів є у власності України. Один із них після належного ремонту й дообладнання може бути використаний ракетним крейсером «Україна». Зрештою, з відкритих джерел відомо, що в Україні розпочалися роботи з проектування нового літака далекого радіолокаційного виявлення й управління на базі літаків сімейства Ан-148/158/178. http://military-informant.com/airforca/v-ukraine-nachalas-razrabotka-samoleta-dalnego-radiolokatsionnogo-obnaruzheniya-i-upravleniya.html

У штабі ВМС ЗСУ стверджують, що «забезпечення бойової стійкості крейсера під час виконання завдань за призначенням потребує значного комплексу сил для здійснення протичовнового, протимінного та інших видів забезпечення і оборони, що вимагатиме відволікання наявних кораблів від вирішення, основних завдань або додаткової побудови нових». Але крейсер проекту 1164 – універсальний корабель і не потребує спеціального супроводу, як, наприклад, авіаносець. А будувати нові бойові кораблі треба. Інакше доведеться рано, чи пізно закуповувати закордоном.

У Воронченка стверджують, що «основні зразки озброєння крейсера (ПКРК “Базальт» ЗРК “С-300Ф”, ЗРК «Оса-МА» виготовляються у Російській Федерації та на даний час на кораблі відсутні, виробництво ПКРК “Базальт” взагалі припинено, а враховуючи ситуацію, яка склалася на сьогодні у відносинах з Російською Федерацією, питання поставки зазначеного озброєння є проблематичним. Основне обладнання корабля, і в першу чергу, електрообладнання та обладнання радіоелектронних систем, за своїм фізичним зносом перебуває, за межами працездатного стану та потребує освідчення, ремонту або заміни».

ДОВІДКОВО. «Допустим, ПКР «Базальт» в Украины нет. Однако научно-исследовательский потенциал для разработки и производства отечественных ПКР на замену «Базальту» есть. Во всяком случае, в прессе появились сообщения об испытаниях новых ракетных комплексов «Гром», «Нептун»: http://patrioty.org.ua/other/vilkha-ta-neptun-ukrainska-armiia-otrymaie-nadpotuzhni-rakety-dlia-zakhystu-vid-kremlia-107075.html

Ракеты к зенитному ракетному комплексу С-300 “Форт” в Украине найдутся. Ведь Украина эксплуатирует ЗРК С-300: https://ua.uos.ua/produktsiya/tehnika-pvo/77-zenitniy-raketniy-kompleks-s-300ps

В СССР к сборке ракет 5В55Р для С-300ПС был привлечен Жулянский Машиностроительный Завод в Киеве, поэтому на данный момент на нём развёрнут комплекс мер по ремонту и продлению ресурса ракет. Ракета 5В55РМ для С-300 “Форт” унифицирована с ракетой 5В55Р наземного ЗРК С-300П.

Найдутся ракеты и к ЗРК ближнего действия 4К33 «Оса-М» (полностью унифицирована с войсковым комплексом по ракете 9МЗЗ и на 70% – по системам управления), который предназначен для самообороны от низколетящих противокорабельных ракет, самолетов, вертолетов на высоте до 5 км, а также для поражения надводных целей на дальности от 1 до 10 км. Украина использует и модернизирует ЗРК «Оса»: https://ua.uos.ua/produktsiya/tehnika-pvo/71-zenitniy-raketniy-kompleks-

http://work.rtf.kpi.ua/web/index.php/company/view?id=99

Параметры модернизированного ЗРК «Оса-АК», по мнению разработчиков, мало уступают известным российским комплексам «Тор». Глубокой модернизацией ЗРК Оса является белорусско-украинский ЗРК Т-38 «Стилет». Использует двухступенчатые зенитные управляемые ракеты Т382, разработанные в киевском КБ «Луч».

Таким образом, отечественный ВПК способен обеспечить ракетный крейсер и другие корабли ВМС ВС Украины ракетным вооружением: http://wartime.org.ua/22521-mozhlivost-virobnictva-zrk-v-ukrayin-minule-sogodennya-maybutnye.html

https://www.rbc.ua/ukr/news/poroshenko-prinyal-uchastie-ispytaniyah-noveyshey-1495806461.html

Основное противолодочное вооружение крейсера: два пятитрубных поворотных торпедных аппарата калибром 533 мм. Противолодочные торпеды типа СЭТ-65 имеют скорость до 40 узлов, дальность хода до 16 км, вес БЧ 205 кг и активную систему самонаведения.

Торпеды производит Казахстан: http://www.inform.kz/ru/torpedy-kazahstanskogo-proizvodstva-predstavyat-na-vystavke-kadex-2016_a2889693

Также и Киргизстан: http://www.gezitter.org/economics/7417_dastan_-_edinstvennyiy_zavod_vyipuskayuschiy_torpedyi/

Но производство торпед – интересная тема и для Украины. Так, в 2014 году у России возникли проблемы с производством торпед из-за прекращения комплектующих украинского производства. Завод “Дагдизель”, один из ведущих производителей торпед для подводных лодок, даже оказался на грани банкротства именно из-за потери кооперации с украинской промышленностью.

Если зайти на сайт НПО “Киевский завод автоматики им. Г.И. Петровского, то можно узнать, что он производил много чего важного для российских систем морского вооружения. Например, комплекс аппаратуры управления К-10 “Шквал”, по всей видимости, для одноименной “скоростной подводной кавитирующей ракеты”. http://www.ukr-prom.com/cat-kontrolno-izmeritelnie-pribori-i-avtomatika/avtomatika/9507/ Там же делают комплексы аппаратуры управления и приборы курса для целого ряда торпед – противолодочных, противокорабельных и универсальных, автопилоты для авиационных противолодочных ракет, рулевые машинки (тоже для торпед). Торпедные аппараты крейсера являются одновременно и пусковыми установками крылатых ракет большой дальности Х-55. Одна из модификаций Х-55 / изделие 120 / РКВ-500А – AS-15 KENT-A – серийная крылатая ракета большой дальности оптимизированная по конструкции для размещения в торпедном аппарате калибра 533 мм. http://militaryrussia.ru/blog/topic-702.html

Договор РСМД, подписанный Москвой и Вашингтоном в 1987 году, до сих пор запрещает России (и Украине) развёртывать ракеты наземного базирования с дальностью свыше 500 км. Но на ракеты морского базирования этот запрет НЕ распространяется, в.т.ч. и на украинские ракеты морского базирования, если таковы будут приняты на вооружение ВМС Украины. В Украине есть определенный «задел» в изготовлении крылатых ракет большой дальности Х-55. В принципе украинский ВПК способен наладить производство этих ракет (их аналогов).

Есть критики, утверждающие, что крейсер – это «большая мишень». Но ведь малоразмерность не стала малозаметностью для ракетных катеров Грузии во время российско-грузинской войны 2008 года.

Впрочем, на крейсере проекта 1164 имеется 12 х 10 ПУ помех системы ПК-10 и 2х 2 ПУ (ЗИФ-121) помех ПК-2, а также полный набор радиолокационного вооружения комплекса МП-152 “Кольцо” по обнаружению работающих радио и локационных станций, головок самонаведения ракет противника, их пеленгованию, подавлению трактов наведения ракет и другого противодействия (МРП-3, МП-150, МП-152 “Гурзуф” и т.д.) то есть, имеются наступательные возможности средств РЭБ, они же помогают крейсеру “прятаться”.

Украина способна, при необходимости, оснастить крейсер новым радиолокационным вооружением, например станцией РТР СВЧ-диапазона производства ГП “НИИКА” http://flotprom.ru/news/?ELEMENT_ID=161502

Разработанная харьковским предприятием станция радиотехнической разведки является аналогом широко известной “Кольчуги”. Она может устанавливаться как на наземную, так и на морскую платформу.

Для защиты кораблей от высокоточного оружия (ВТО) с лазерным наведением — ракет, авиабомб с полуактивными лазерными головками самонаведения разработан корабельный вариант комплекса оптико-электронного противодействия «Каштан-3М». https://streebogblog.wordpress.com/2016/09/25/%D1%80%D1%8D%D0%B1-%D1%81%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BE%D1%8D%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B9-%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%8C/

Кое-кто критикует крейсер за установленные на нем «примитивные электронные устройства». Но, может быть, в каком-то смысле это и есть лучшая защита от средств РЭБ высокоразвитых технологий. Любопытно, но “устаревшие” РЛС в сантиметровом диапазоне обнаруживают американские самолеты “невидимки”. https://topwar.ru/51270-pochemu-russkie-radary-vidyat-samolety-nevidimki.html

Кстати, американцы не отказались от своих «примитивных» электронных устройств: http://itc.ua/news/voennyie-ssha-do-sih-por-ispolzuyut-8-dyuymovyie-disketyi-i-kompyuteryi-ibm-series-1-70-h-godov-dlya-upravleniya-yadernyim-arsenalom/

Тут уместно привести слова американского эксперта Тома Бернхарда, изучающего советскую технику: “Компьютер этого корабля, у которого больше шестеренок, чем в часах моего дедушки, построен с таким расчетом, чтобы выдержать электромагнитный импульс ядерного взрыва, способный вывести из строя более современные ЭВМ. Для каждой автоматической системы существует дублирующая ее механическая система. Эти ребята исходят из самого плохого сценария, при котором их пушки продолжали бы вести огонь даже тогда, когда флаг уже ушел под воду”.

Впрочем, можно рассмотреть установку на крейсер нового 3D локатора 80К6Т Научно-производственного комплекса «Искра» https://iskra.zp.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=170%3A2017-10-20-12-01-30&catid=21%3A2010-12-25-07-23-28&Itemid=8&lang=en

нового гидроакустического комплекса, установки станции режимов и трактов обработки подводных сигналов и векторно-фазового гидрофона (ВФГ). Подумать есть над чем.

А теперь посмотрим глубже: американцы прорабатывают идею корабля-арсенала, способного сбить полный запас противокорабельных ракет крупного соединения кораблей (он тоже не бесконечен) и нанести ответный удар. То есть, на новом уровне реализовать длительные поиски советских конструкторов по созданию ударного корабля без собственного авиационного прикрытия.

Проект 1164 еще двадцать пять лет тому назад подошел к реализации этой концепции принятые на нем решения по размещению и составу оружия, в сочетании с высокой мореходностью, маневренностью, скоростью хода позволяют нашему кораблю в определенной степени противостоять действиям любого потенциального противника в Черном море и любом районе мирового океана, без собственного гарантированного воздушного прикрытия. Оценивая же реально нашу эскадру кораблей, прикрываемую крейсером проекта 1164, можно отметить высокую боеспособность (возможность нанести ущерб противнику) и достаточную гарантированную боевую устойчивость (способность предотвращать ущерб). Неофициальная оценка этого крейсера достаточно высока: используя все средства РЭБ и оружие, он может выдержать получасовой бой с любым соединением противника, сбив за это время до 40 – 45 ракет, идущих на корабль.

Ракетными крейсерами такой мощи на сегодня обладают лишь два военно-морских флота в мире – российский и американский. Причем “Тикондерога” вступил в строй на год позже, чем первый из серии 1164 “Слава”. Современные, тяжеловооруженные, крупные корабли, даже чужой державы, не могут не удивлять, восхищают и всегда оставляют после себя сильное впечатление. В дальних походах и на визитах такой крейсер порой заменяет собой большую промышленную выставку. И если страна думает о своем престиже даже только поэтому она обязана содержать в составе своего флота крейсеры и непрерывно демонстрировать флаг в дальних походах». http://www.korabli.eu/galleries/oboi/voennye-korabli/varyag

Тому не витримує критики твердження командування ВМС ЗСУ, що «у разі розміщення на крейсері інших, більш сучасних видів озброєння виробництва інших держав, необхідне його перепроектування. При цьому, загальний термін проведення ремонту корабля, проектування, встановлення, та випробування інших типів озброєння складе 5-6 років і вартість буде становити від 3 млрд. гра при мінімальних обсягах переобладнання; до 4,5 млрд. гри. при значному обсязі модернізації». Але ж це смішні суми в порівнянні з планами виділення 24,176 мільярдів гривень для будівництва слабосилих «москітів», зокрема:

«Лань» – 3 од. (на суму 4,2 мільярдів грн., або 1,4 мільярди за 1 катер),

«Гюрза» – 18 од. (5,8 мільярдів грн., по 320 мільйонів грн. за катер),

«Кентавр» – 8 од. (3,1 мільярдів грн. – 400 мільйонів грн. за катер). http://www.pravda.com.ua/articles/2017/01/24/7133228/

Зрештою, ми не будемо купляти обладнання і ракети для крейсера закордоном. Обійдемося силами власного ВПК. Якщо й будуть закупівлі в Європі чи Америці, то – мінімальні.

Популярним аргументом проти крейсера є «проблема у його матеріально-технічному забезпеченні». Мовляв, потреба лише у пально-мастильних матеріалах для забезпечення, життєдіяльності корабля складатиме близько 14,4 млн. грн. на рік». Ми це чуємо не вперше. Передусім «надмірним споживанням пального» стратегічними бомбардувальниками виправдовували злочинне знищення нашої дальньої авіації, якої нам нині так бракує. http://www.ukrmilitary.com/2017/03/history-of-ukrainian-air-force.html

Зокрема чиновникам не подобалося, що повна заправка бомбардувальника класу Ту-22М3 складала 90 тонн гасу. А в баки стратегічного Ту-160 заливали по три залізничні цистерни – 170 тонн гасу. В уяві власника легкового автомобіля – це справді багато. А тепер співставмо вартість пального літаків із вартістю збитків, яких зазнала економіка України в результаті втрати Криму й окремих районів Донецької і Луганської областай. І тоді стане зрозуміле, що економити на обороні не варто.

Тоді свою зраду чиновники пркривали фразами на кшталт «…на утримання одного Ту-95МС щороку витрачається 200 тисяч доларів, а на утримання одного Ту-160 – 400 тисяч доларів». http://day.kyiv.ua/uk/article/den-ukrayini/litaki-zalishayutsya-na-zemli

У підсумку 11 стратегічних «Тушок» та сотні крилатих ракет до них, вартістю 250 тис. доларів кожна, продали за міфічні газові борги за смішною ціною – 275 млн. доларів США. А найкращі бомбардувальники Ту-22М3 – за американські центи на шматки порізали. При тому, що, за словами екс-командувача ВПСУ генерал-полковника В.Антонця «…всього один полк літаків-ракетоносців Ту-22М3 був спроможний потопити всі кораблі, які перебували у Чорному морі». Повіривши безсоромним маніпулятрам, нині ми залишилися і без літаків-ракетоносців і без бойових кораблів.

За різними оцінками «реформування» Збройних Сил України в часи президентства Л.Кравчука і Л.Кучми, яке було швидше схоже на розгром, завдало нашій державі збитків на суму до 40 млрд. дол. На ці гроші можна було збудувати нові ЗСУ. От вам і фінансова ціна питання.

Не отримавши дієвої відсічі тоді, спритні ділки знову чинять зраду нині. У справі ракетного крейсера проекту 1164.

Та якщо підходити до фінансової сторони питання справді виважено, то як так сталося, що міністерство оборони, яке начебто страждає від нестачі коштів на утримання крейсера, виявилося неспроможним освоїти виділені йому в 2016 році бюджетні кошти й повернуло в казну 92 мільйони гривень?

http://espreso.tv/news/2017/01/26/minoborony_povernulo_do_derzhbyudzhetu_92_mln_grn_u_2016_roci

І ще: «В КАЧЕСТВЕ СПРАВКИ:

По неофициальным данным, для окончательной достройки ракетного крейсера необходимо около 30 млн. долларов. Для сравнения: суммарно четыре яхты И.Коломойского могут стоить 150 миллионов евро. Кум президента России Владимира Путина и переговорщик украинской стороны с боевиками Виктор Медведчук купил яхту стоимостью приблизительно 180 миллионов евро. Об этом в своем блоге на “Украинской правде” написал депутат Сергей Лещенко. http://podrobnosti.ua/2053612-medvedchuk-kupil-jahtu-za-180-mln-evro-leschenko-foto-video.html

Иными словами: Деньги в Украине на морские проекты есть, но расходуются, даже в условиях войны, не по назначению.

Возможно, стоит сделать олигархам Украины «предложение, от которого нельзя отказаться», согласно условий которого они за свой счет достроят ракетный крейсер проекта 1164 заводской номер № 2011».

ВИСНОВКИ.

Аргументи командування ВМС ЗСУ проти добудови та введення до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі – ВМС ЗС України) ракетного крейсера проекту 1164, заводський номер № 2011 є, м’яко кажучи, непереконливими.

Ракетний крейсер проекту 1164, заводський номер № 2011 дискредитується в інформаційному просторі України російською стороною навмисно, і його небоєздатність є фальшивою чуткою з однією метою: не допустити введення до складу ВМС ЗСУ єдиного, здатного протистояти ЧФ РФ, бойового корабля. І «нагріти» при цьому, як кажуть, руки. Крейсер і далі вперто намагаються продати. Про це свідчить наступне.

На виконання Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 листопада 2015 року “Про пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2016 рік” по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України від 01 грудня 2015 року №672-22т/2015 стосовно невідкладних заходів Кабінетом Міністрів України щодо позбавлення в установленому порядку Міністерства оборони України невластивих йому функцій з управління об’єктами державної власності, з реалізації надлишкового майна та військового майна, що набуло непридатного стану для подальшого використання Збройними Силами України, усунення Міністерством оборони України виявлених аудитом Рахункової палати недоліків в частині щодо неефективного виграчання коштів на утримання недобудованого ракетного крейсера проекту 1164, заводський №2011, (висновок Колегії Рахункової палати України від 28.10.2014 №78/21-1), Міністерством економічного розвитку торгівлі України підготовлено проект розпорядження Кабінету Міністрів України “Питання недобудованого ракетного крейсера проекту 1164, заводський номер 2011», який надіслано до Міністерства юстиції України для проведення правової експертизи.

Перелічені дії слід вважати необґрунтованим і шкідливим, таким, що підриває обороноздатність України.

«Не хотелось бы, чтобы крейсер «Украина» постигла судьба «Варяга», и чтобы, продав его за бесценок, украинское государство потом «кусало локти», глядя на то, как из «груды металлолома» соседи сделали современный военный корабль. Но, похоже, все именно к этому и идет…»

https://news.pn/ru/politics/38428

ПОЛІТИЧНА СТОРОНА ПРОБЛЕМИ. Дестабілізація політичної ситуації на українському Півдні шляхом навмисного загострення старих і створення нових соціальних проблем внаслідок цілеспрямованого знищення стратегічно важливих промислових об’єктів й цілих галузей економіки, як то суднобудування є підтвердженим елементом гібридної війни РФ проти України. Заслуговує на увагу ситуація на заводах «Океан» та «Чорноморський кораблебудівний завод», які належать громадянину РФ Вадиму Новінському, роботу якого, на думку багатьох експертів, курує ФСБ Росії. На даний час ці заводи розграбовані (вивезене найцінніше обладнання – тому вони не можуть виконувати ряд важливих замовлень). Ще в більш тяжкому стані перебувають державні кораблебудівні підприємства. Висококваліфіковані молоді спеціалісти, здатні підняти з руїн кораблебудівну галузь, перебувають за межами України і працюють на підприємствах Польщі, Росії, Німеччини, країн Балтії та Японії.

Заводи нищаться добре організованими акціями саботажу, політикою виснажування та економічним тиском з боку РФ. Сепаратисти і російські агенти не тільки не приховують своєї руйнівної роботи на кораблебудівних підприємствах Миколаївщини, а свідомо виставляєть її напоказ в умовах цілковитої безкарності та вседозволеності. Крім російської агентури активну роль у розграбуванні підприємств кораблебудівної галузі Миколаївщини взяв місцевий криміналітет. Все це в сумі підриває довіру населення Миколаєва й Миколаївщини до української влади та провокує ріст сепаратистських настроїв у регіоні.

Про ситуацію на заводах можна дізнатися із ЗМІ, наприклад:

http://www.epravda.com.ua/rus/columns/2012/09/2/333605/

http://w-n.com.ua/archives/5913

Однією з найбільших проблем, від вирішення якої залежить ефективність роботи підприємства ДП Суднобудівний завод ім. 61 комунара, є зовнішній борг і заборгованість по зарплаті перед робітниками – 23,6 мільйона гривень (не отримують заробітну плату з 2014 року). https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/1184461-dergpdprimstva_mikolava_zaborguvali_32_mln_griven_zarplati_1009813.html

За умови належного фінансування ДП Суднобудівний завод ім. 61 комунара здатний впродовж 6 місяців повністю мобілізуватись і розпочати роботу. Створивши необхідні умови повернення цінних спеціалістів, ми забезпечимо безпечний початок виробництва малогабаритних суден, здатних «обкатати» стапелі та інші механізми заводу.

Для забезпечення успішної боротьби за Крим нам необхідний передусім ударний ракетний крейсер «Україна». Ніякий «москітний» флот у цьому нам не допоможе.

Ракетний крейсер проекту 1164 (кол. «Україна») – це єдиний вцілілий від розгрому носій (поки – потенційний) ядерної зброї України морського базування. Тому його слід зберегти й відповідно модернізувати. Він повинен стати ядром корабельної групи, з якої розпочнуться нові українські ВМС ЗСУ. Часу на вирішення проблеми в інтересах державної безпеки залишається все менше. Якщо крейсер остаточно “демілітаризують” і продадуть закордон, Україні не мати військового флоту й впродовж наступних 26 років!

Посилання на джерело статті.

Сподобалася стаття? Поділися зараз!

Миколаївщина Народний Рух України
Миколаївщина Народний Рух України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.