29
Жов
Жов 29, 2018 - 17:47
99 0
Поет Олекса Різників – номінант на здобуття Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського

На розгляд Історичного клубу “Холодний Яр” 14 жовтня 2018 р. подано збірку сонетів Олекси Різниківа “Двострунне грало” (Одеса: Друк, 2002) та поему “Промінь з Одеси” (Врадіївка, 2016) – на славу своїх учителів Ніни Строкатої-Караванської та Святослава Караванського, багатолітніх борців за волю України.

У поданні зазначено: “Я, як завжди, тільки в бій!” – це гасло життя Святослава Караванського стало і смислом життя-боротьби Олекси Різниківа.

“Двострунне грало” – це півтори сотні сонетів, створених у казематі Одеського КҐБ та під час другого ув’язнення автора в 1971 – 1977 рр. в концтаборі № 36, де він карався за свою любов до України. У цьому страшному таборі загинули Валерій Марченко, Юрій Литвин, Олекса Тихий і Василь Стус.
18 червня 1972 р. у вірші “Вирок суду” (поема “Промінь з Одеси”) Олекса Різників писав:

Ім’ям республіки моєї
мене засуджено тепер
лиш за любов мою до неї,
до Української СР. (…)
А я люблю!
Нащо таїти
цей гріх (якщо це справді гріх?)
Люблю поля її і квіти,
ліси і гори, плюскіт рік.
І не лише за миску повну,
що на моїм столі стоїть,
люблю також і за духовні
нетлінні цінності її.
Чи ж є любов моя злочинна?!
Так, так! Злочинна є, товчуть,
мою любов до України
антирадянщиною звуть!

Саме в ув’язненні – ще на Покрову 1959 р. – до Олекси Різниківа прийшло усвідомлення, що він українець і що його “вина” перед окупаційним режимом полягає в тому, що він любить Україну.

Інші в неволі опускали руки, впадали в розпач, депресію, а Олекса Різників кував козацьке слово свободи. Особливо мене вразив вірш “Кулачні бійці”, написаний 10 березня 1972 р. в камері, на шостий місяць уже другого ув’язнення.

Виходимо гуляти як на бій.
З дороги геть усякий, хто слабий,
А дужий – приготуйсь до оборони!
Ми звикли вартість кулаками мірять,
А замість грошей – зуби рахувать. (…)
Йдемо, готові зуби рахувать
І черепи ламати і трощити.
Супроти нас, коли бажаєш жити, –
Не слід ставать.
Виходимо гуляти як на бій…
Ми б так хотіли силу нашу змірять –
Та підлабузнюють зустрічні, мов раби,
Або ховаються лякливо у подвір’ях…
Несемо кулаки набряклі,
Ніби гирі.
Гуляємо…
А маримо про бій.

У камері, обезвладнений, вільний козак Олекса Різників плекав українську силу. Зв’язаний по руках і ногах, він сміливо ширяв думкою про свободу і ставав внутрішньо вільною людиною.
Вразив мене і вірш “Карпатські гори” з поеми “Промінь з Одеси”.

Карпатський краю! Отам, за обрієм,
Ти нас очікуєш, ти нас зовеш!
Там хлопці мужні, борці хоробрі є,
І наше місце – у горах теж!
Карпатський лісе!
Ти наш притулок,
Як птахам – гнізда,
Як бджолам – вулик,
Карпатський лісе,
Вирій омріяний,
Наскрізь прочесаний,
Наскрізь простріляний!
Сто раз термошений –
І все ж нескошений!
І все ж нескорений,
І все ж із коренем!
Не раз сполошений і кров’ю зрошений –
Не розпотрошений, не розпорошений,
Ліс нашорошений, весь наїжачений,
Ліс насторожений, ліс покозачений,
Покармалючений, подовбушачений,
Украй розлючений, вогнем означений,
Непередбачено
для зайди втрачений!

Це ж заклик до збройної боротьби за свободу нашої Батьківщини!

Олекса Різників – оригінальний український мислитель-борець. Він заримував свої думки-мрії про волю України. Тюремні сонети Олекси Різниківа – це боротьба українського бранця-філософа за свободу духу, це добірна українська мова, це вишуканість ритмо-стилю.

Олекса Різників змагається за Україну як билинний богатир. Не дивно, що він і епічну поему написав про давньоруського богатиря “Іллейко, з Бога Турейко”. Думаю, що в тому богатиреві є не одна риса нашого номінанта.

Звичайно, що ворожі ЗМІ, які опанували свідомість нашого народу, не пропагують таких світло-потужних особистостей, як Олекса Різників. Тож, щоб хоч трохи пробити оцю стіну замовчування-забуття героя ще за його життя, ми й вирішили відзначити Олексу Різниківа, уродженця Донбасу, Літературною премією ім. Юрія Горліса-Горського, поручника Армії УНР, автора знаменитого роману “Холодний Яр”.

До слова, Юрій Горліс-Горський в ув’язненні також почав складати вірші. “У тюрмі, – з усміхом казав він, – усі стають поетами”. Ось фрагмент першого “нетюремного” вірша Юрія Горліса-Горського, написаного на Кубані:

То не моя весна.
Моя весна прийде з громами.
Із брязкотом шабель, під шелест прапорів,
З ненавистю й любов’ю до нестями,
Із криком ранених й піснями таборів.

Як по-рідному перегукуються вірші Юрія та Олекси! Як логічно і справедливо буде відзначити Олексу Різниківа літературною премією імені його попередника – воїна-поета Юрія Горліса-Горського!

Так і сталося: лауреатом Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського за 2018 р. став член Національної спілки письменників України, багатолітній борець за волю України Олекса Різників!

Щиро вітаємо вельмишановного пана Олексу, вільного козака з Одеси, видатного поета, творця поезій боротьби за національну Україну!

Сподобалася стаття? Поділися зараз!

Миколаївщина Народний Рух України
Миколаївщина Народний Рух України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.