Совість української нації, так ще за життя називали академіка Сергія Олександровича Єфремова, у своєму «Щоденнику» від 6 червня 1924 року, мабуть саме для майбутніх українців – нас з вами, з приводу успішної організації москалями, а тоді більшовиками, непопулярних дій, знайшов за потрібне записати такий анекдот.
Німецький дипломат звертається до свого російського колеги, а вони вже й тоді, чи й не за німецькі гроші на революцію, співпрацювали. Мовляв, поділіться досвідом, шановні колеги. Цитую.
«Як вам вдається, здійснювати явно провальні та непопулярні справи?
– Треба вміти запропонувати,- відповів колега.
– Але ж як не пропонуй, наприклад, оцій собаці гірчицю замість масла – вона не їстиме…
– Їстиме, та ще й як! – відповів наш дипломат, впіймав собаку і намастив їй під хвостом гірчицю. Собака повищала, а тоді давай злизувати гірчицю…
– Ось так ми й діємо: громадянин наш усе злопає…»
Лопав наш громадянин і в революцію, і після – в голодоморах та зачистках. Я вже не кажу про війни: громадянську, фінську, «вітчизняну». Коли німецькі солдати не йшли в бій при відсутності у них, бодай, туалетного паперу, а наші – йшли й без зброї!
З однією гвинтівкою на двох! Учбовою. Або й лише з цеглинами в руках!..
У Гітлера були заманухою пушки, замість масла, яке він обіцяв надалі своїм громадянам, а у нас, у величезній, багатющій природними ресурсами імперії лише ота, одвічно хитра гірчиця. Яку нам, як ото тому псу, намазували так ловко, що хочеш – не хочеш, а треба було злизувати. Я про це написав такий віршик.
«Пушки, замість масла,-
так манили фриців,-
Матимете після
масло й ковбасу!»А нам, замість масла,
мастили гірчицю
В відповідне місце,
десь, як тому псу.Було трохи больно,
весело й прикольно:
Коли Хома лиже –
сміється Іван,А мастили добре:
щедро й безконтрольно –
Кожному дісталось,
мабуть цілий чан!Але, що цікаво:
німці те злизали
І про те забули
вже на даний час,А ось росіяни
за тим заскучали…
І за тим лизанням
навіть дехто в нас!Хочеться їм дуже
руської гірчиці,
Хочеться приколів
з фюрером новим,Хочеться пригод тих
на свої сідниці,
Щоб там аж пашіло
і курився дим!Щож, вольному воля,
а рабам тим поле:
Хай там підставляють
хоч кому зади,Але Україна
не хоче приколів
І зв`язок порвала
з ними назавжди!І зв`зок, і дружбу
В їнім розумінні:
Хай вони гірчицю
Лижуть і в Кремлі!..А надалі бути
нашій Україні
Рівній серед рівних
на своїй землі!
Чому я написав цей віршик? Та тому, що В путінській Росії й сьогодні, замість масла, успішно продовжуються оті методи з намазуванням гірчиці своїм громадянам. Хоч і перефарбувавши їх. І, як бачимо, вже не «червоні», а «зелені чоловічки» охоче йдуть виконувати кремлівські злочинні накази, сіючи смерть в Грузії, в Сірії, в Україні…
Та що там казати, навіть у себе – в Чечні, стираючи з лиця землі Грозний!..
А нам, на фоні путінської анексії Криму та збройного вторгнення на Донбас, деякі наші чи то перекуплені, чи просто недалекі політики – кандидати у президенти пропонують компроміс: з миром повернутися в те гірчичне царство. І при цьому, звичайно ж, відвернутися від свого цивілізованого європейського вибору:
Мало того, вони тією мировою і тим «компромісом» хочуть допомогти Путіну узаконити і анексію Криму, і ті фейкові республіки на Донеччині, які він осідлав!
Звичайно, наші «миротворці» про це не говорять. Лише хитренько розвішали на своїх біг-бордах заманухи для наших громадян.
Тобто, для українців! Неначе б то це ми анексували Сахалін і вибиваємо невинних «зелених чоловічків» на сході Росії, а не навпаки: Путін заліз в Україну!
Не пояснюючи при цьому, який може бути мир, фактично зі злочинцем, який збройно заліз через паркан у ваш двір, відібрав частину вашого городу й вашої хати. Який може бути благородний компроміс, фактично з загарбником, окрім, як не вклонитися йому та передати ключі? А заодно, знявши штани, подати й квач… для намазування тієї гірчиці!
Тому той компроміс хіба що тільки для того, щоб не скидати штани, а лише зробити на них малесенький проріз на сідниці.
Десь так, як колись, коли не було памперсів, наші бабусі робили малим діткам. Мовляв, тоді нам буде мир і благодать.
Забувши при цьому, що Путін не для того збройно анексував Крим і поліз на Донбас, щоб розкурювати з нами трубку миру.
Отож, я зовсім не розумію таких «миротворців» і таких «компромісників», які, замість одностайної підтримки європейського вибру України, так уперто завертають нас у те гірчичне поле. А тому майбутнім виборцям кажу.
Увага! Нам знову пропонується деякими політиками отой «благородний» компроміс» з агресорм – оті прорізи на штанах…
І для намазування гірчички… у відповідне місце. І для узаконення путінських загарбань!!!