22
Бер
Бер 22, 2018 - 12:50
593 0
В’ячеслав Чорновіл: «Любіть Україну понад усе – маючи, щоб не любити її гірко – втративши»

Теорія й практика

Шевченків край – Черкащина. Оспіваний Дніпро загнузданий у бетон. На могилі Кобзаря спалився за уярмлену Україну О. Гірник. Заборонене друковане, та живе в переказах Тарасове Слово. Живе в Холодному Яру. Живе в Провідникові Нації – В’ячеславі Чорноволі.

Рідна Матір-Україна породила другого Великого Українця вже для великого Чину – реалізації Слова, втілення його у відроджену вільну Державу, у незалежну країну-хату для великої української родини, для всіх українців.

Караюсь, мучусь, але не каюсь!

Ці слова у повній мірі могли б належати і В. Чорноволу. Цілком успішний журналіст з блискучими шансами на кар’єру він мав одну непереборну «ваду» – був чесним і принциповим українським патріотом. А ще – не вмів мовчати. Бо в і неволі був вільним.

А це вже – зась! Система, збудована на брехні, не терпіла правди, бо вона була загрозою для Системи, і Система захищалася: тисячі й тисячі чорноволів гинули від виснажливої праці, знущань, катувань у радянських концтаборах.

В. Чорновіл – один з небагатьох, які виявилися сильнішими від Системи. Їхньою місією було звільнити свій народ і тому десятки років каторги не зломили ні духу, ні тіла цього Українця, перед яким пасували цинічні паталогічні кати – наглядачі.

Стратег і тактик

М. Горбачов був непоганим тактиком. Він був реформатором. Бачачи хиби Системи, він намагався її врятувати, замість знищити, і тому був приречений на поразку, попри тимчасовий успіх, коли на березневому 1991 року Всесоюзному референдумі більшість висловилася за збереження Союзу.
В. Чорновіл був блискучим тактиком, коли, обійнявши посаду голови Львівської облради, провів блискавичні реформи і вивів «свою» одну-єдину область на чільне місце за всіма показниками на весь неосяжний СРСР. Підняв він цілу Галицьку Асамблею, коли «під нього» пішли вже 3 західних областей.

Підняв би він і всю Україні, якби 1 грудня 1991 року «гарні і розумні» блискучі патріоти не завадили йому очолити Україну на президентських виборах.

Неможливо уявити переживання В’ячеслава Чорновола, коли найкращі друзі-соратники завадили йому вивести Україну на чільне місце в Європі. Однак масштаб цієї Людини не лишив місця особистим кривдам, образам. І він їм все пробачив і, обіймаючи їх, плакав від щастя: «Знову – разом!»

Але мізерність «соратників» не дозволяла їм не лише вибачитися і зробити висновки, а навіть – відмовитися від помсти В. Чорноволу за їхню зраду. І вони розв’язали справжню тотальну війну: «Як не я, то й ніхто!». Як це по-нашому, по-українському!

Застогнала Україна

– Любіть Україну понад усе – маючи, щоб не любити її гірко – втративши.

Скільки раз ми чули ці слова і не розуміли. Сприймали: «для красного словца». Актуальність і пересторогу ми зрозуміли аж… через двадцять років?!

В’ячеслав Чорновіл ніколи й нічого не говорив пустого й несуттєвого. І зараз його треба вивчати у Вищих навчальних закладах, академіях, міністерствах, Верховній Раді. На ньому, як і на Т. Шевченку і Українській Церкві, має будуватися патріотичне виховання.

Це зрозуміла Україна, втративши свого Героя. На грандіозне поховання Його з’їхалися до столиці сотні тисяч селян, робітників, інтелігенції, духовенства, політичних діячів, калік, безробітних, матерів з дітьми – народ, який кілометри ніс його до місця упокоєння, обливаючись слізьми.

Десятки людей з усіх куточків розповідали про жахливі передчуття. Стало абсолютно очевидно, що замах вже готувався і чисті серцем і помислом патріоти відчували це, хоч і не розуміли причини.

Це – незаперечне свідчення нерозривності Провідника зі своїм народом.

Прозріння? Затятість!

Як колись політв’язень В’ячеслав Чорновіл у таборі оголосив голодування протесту, коли в його присутності табірне керівництво принизило людську гідність… наглядача, ката (Чорновіл у кожному бачив людину), так і, коли дійшла звістка про його загибель, його політичні опоненти – комуністи першим в повний голос заявили, що це – політичне вбивство. Вони поважали його за чесність, порядність, принциповість, попри політичні розбіжності.

Загибель В. Чорновола не стала марною, вона перекреслила біологічну смерть, бо він залишився зі своїм народом, як і Т. Шевченко.

А тому сьогодні всі патріотичні сили мали б почути і Пророка Волі Т. Шевченка: «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю!» і Великого Сина і Лідера Української Нації В. Чорновола: «Знову – разом!» (???)

Та не в нашому звичаї комусь поступатися: «Як не по-моєму, то – ні по якому!». Хай навіть Україну втратимо?

Сподобалася стаття? Поділися зараз!

Миколаївщина Народний Рух України
Миколаївщина Народний Рух України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *