18
Кві
Кві 18, 2018 - 21:00
1042 0
СИМВОЛИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНДЕНТИЧНОСТІ

(До 100-річчя затвердження Тризуба державним гербом УНР)

Невтомні дослідження західних, особливо германських, учених символістів з потоком 19 та 20-го століть змусили найбільш неупереджених вчених і, звичайно, кожного окультиста переконатися, що без допомоги символіки – з її сімома підрозділами, про котрі наші сучасники майже нічого не знають, – ніяке старе Писання не може бути коли-небудь правильно зрозуміле.

Символіка повинна бути вивчена під усіма її аспектами, бо ж кожен народ мав свої особливі способи висловлення. Коротко кажучи, жоден єгипетський папірус, ніяка індуська олла, ніякі ассірійські плитки, ні єврейські свитки не повинні читатися і тлумачитися буквально.

І навіть притча є висловленим символом ; вимисел або легенда, як думають деякі, алегорична передача життєвої реальности, подій та фактів. Власне , як мораль, завжди виводилась з притчі, причому подібна мораль була дієвою правдою і фактом в людському житті, так само історична подія була добута тими, хто був ознайомлений зі священими науками із емблем та символів, зафіксованих у древніх храмових архівах. Релігійна та езотерична історія кожного народу була викладена в символах. Вона ніколи не була викладена буквально та багатослівно. Всі думки та переживання, всі вчення та знання, повідомлені шляхом одкровення чи здобуті самостійно, знайшли у ранніх рас своє графічне вираження в алегоріях і притчах.», – стверджує О.Блаватська в дослідженні «Еволюція символізму».

У повідомленні наголошуємо на основних моментах вияснення означення поняття символу в теософії та в екзотериці, де основним авторами є Олена Блаватська та її праця «Еволюція символізму», Томас Генрі Бургон у розділі «Символізм» тлумачить означення символу (праця «Світло Єгипту») . Озвучуємо конфуціанський афоризм про вплив символів і знаків на життя у суспільстві. Вияснюємо різницю в символах і знаках, нашолошуємо на визначенні символу за словником «Українська цивілізація. Ведія» С.В. Піддубного. Даємо розуміння символу за Карлом Густавом Юнгом, і за Юнгом «символи є трансформаторами психічної енергії та ідеї». Озвучуємо власне бачення атора статті та визначення символу в наступному твердженні «Всякий знак містить у собі символ зосередженої або сконцентрованої інформації. Символи проявляються в природі і також приходять до нас через пророків

З точки, яка є проявом Божої сили, виникає перша ідея. Перша проста ідея – пряма лінія. Від цієї простої ідеї виникають всі майбутні форми та думки. Кут є також тією само простою ідеєю, яка є більш складна, бо відноситься до сил на інших планах або площинах. Зі збільшенням числа кутів складнішає форма символу. І чисельнішими та різноманітнішими стають плани діяльності. За визначення екзотериста Томаса Бургона «Символ є об’єктивний феномен, в якому закладене співвідношення сил, що діють в різноманітних площинах. Вивчення наслідків символічної дії призводить людину до розуміння причин і принципів природи. Отже, у символах закладені і діють сили відповідно до Закону співвідношення. Закон співвідношення є основним Законом символізму. Де немає розуму, там немає символів, немає ідей, немає феноменів.

Енциклопедія символізму подає визначення символу у наступному тексті: «Символ є знак, що має множинне число значень, так і безкінечне число контекстів, для будь-якого прояву або вислову. Символ також трактується як знак збірної інформації під однією цифрою, літерою, логотипом або ідіограмою.

Вчений Маккензі показав у своїй Енциклопедії, що існує велика різниця між емблемою і символом. Кажучи ще ясніше, емблема зазвичай є рядом графічних зображень, розглянутих і вияснених алегорично, котрі як в панорамі, розкривають одну ідею за іншою.

Держави для зручності обміну та оцінювання віддавна друкують грошові знаки, які несуть на собі національні символи народу та держави, яка їх випускає. До сьогодні ми бачили на грошових знаках портрети діячів українського народу та його культурної ідентифікації.

«1992 року було розроблено дизайн нової української валюти. Українські гроші отримали назву «гривня», чим узаконювався зв’язок нової держави з Київською Руссю, а зображення на них якраз і представляли пантеон національних героїв — Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Франко, Михайло Грушевський, Тарас Шевченко, Леся Українка. Проте впливати на свідомість громадян ці символи почали тільки 1996 року, коли було проведено грошову реформу і запроваджено гривню.»

Найпершим символом серед портретів діячів українського народу є символ обличчя Тараса Шевченка. Символ обличчя у релігії має стандартизовані риси і вимоги, тому такий портрет називається іконою. Національні ікони також містять обличчя ще наступних знакових діячів українського народу.

В національному пантеоні ми визнаємо українськими національними пророками Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Степана Бандеру, Володимира Шаяна, Лева Силенка. Ім`я Степана Бандери містить у собі символ перемоги саме по собі, крім того його тексти містять пророчі слова відносно майбутнього України та її справ. Пророки передрікають майбутній шлях народу через символіку текстів та дій. Спиридон Черкасенко працюючи шкільним учителем на Лідіївських рудниках(тепер місто Донецьке) зауважив ікони Христа та Тараса Шевченка на покуті. Цей факт зафіксований у 19 столітті.

Автором В. Куфльовським зауважено відсутність інформації в книжках про українську символіку, де би йшлося про національних пророків. «Українська символіка» авторства Багнюка не містить статей про українських пророків та про державну символіку. При наявності рекомендації на українську школу та аудиторію. Релігійно-біблійну символіку юдеїв автор відносить до української культури. Про присутність міфу юдео-християн в українській свідомості ми не заперечуємо. Та чи цей міф є осереддям української культури, про що стверджує автор «Української символіки» Анатолій Багнюк?!

Перші прояви символіки ми отримуємо з природи. Релігійні тексти також переповнені символікою. У зв’язку з персоніфікацією символів, люди втратили можливість відчитувати символи природи. З цим завданням справляються адепти. Контакт богів з людьми відбувається через пророків, які передають символічну інформацію людям.

Знаки-символи також містяться у кольорах прапорів та різних штандартах державної символіки та військової. Прапори, як символи, містять кольори райдуги. Шляхом розкладу світлового променя через призму ми також отримуємо кольорову гаму. Вибір кольорів на прапор має містичне значення. Кольорам відповідають планети. Такі кольори райдуги є символами планет. Якість енергії планет заключає в собі частоту хвилі. Різниця хвильових частот або вібрація планет дає різнокольоровий спектр. Вибір кольорів для прапора, що є символом народу держави або роду надає йому специфічних якостей та вибору долі. Такими питаннями найбільше займаються теософія та екзотерика. В соціальній міфології присутні знання астрології, астроміфології та астротеології. Українське суспільство послуговується трьома рівнями свідомості: релігійним, науковим(матеріалістичним), міфологічним. Карл Густав Юнг стверджує, що міфце форма колективної свідомості, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід’ємна частина роду. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Міф не є ілюзією або вигадкою, а історична необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт.

«Для перемоги національного проекту необхідна послідовна, наполеглива, безкомпромісна боротьба з чужими національними міфами та національно-державними ідеями в Україні. Національна ідея слугує меті мобілізації етносу під прапор певної держави і провідної нації. Якщо не протиставити колоніальним за характером для українців польській та російській національним ідеям своєї української, програш українців у царині ідей буде однозначний, а отже, збережеться і імперське панування над українською територією. Однією з таких негативних ідей-міфів була теорія “триєдиної Польщі”. “Польща, Литва і Україна, – писав В. Липинський, – після цієї теорії мали бути нероздільними частинами одного цілого з правом самостійного і всестороннього розвитку. Ця теорія, як історичний пережиток вікового спільного державного життя, була настільки сильна, що ще недавно, всього в 63-м році, були… люди, котрі готові були за неї свої голови покласти”165.

Абсолютно аналогічною за побудовою і спрямуванням для України була російська теорія-міф про “триєдину Русь”. З нею В. Липинський полемізував у листах до Є. Чикаленка, про що писалося вище. її політичним завданням, попри зовнішній академічно-філологічний характер, було так само закріпити на ідейному рівні панівне становище російської культури в Україні і зберегти імперське панування Росії на українських теренах. Якщо польський міф спрямовувався на полонізованих правобережців, то російський міф – на лівобережну інтелігенцію. В. Липинський з приводу нього зазначав: “Не будучи прихильниками філології в політиці, а вже рішучо противлячись всякому теоретичному затемнюванню дійсних, реальних потреб життя, ми думаєм, що, як нація рівновартна, ми мусимо стати нацією рівноправною в відносинах до всіх наших сусідів без виїмку – і … психологічний підклад теорії «триєдиної Русі» для нас зовсім зрозумілий”165. Якщо програєш в ідейній боротьбі, то збройної війни вже й не потрібно. Національна свідомість є сумою певних національних упереджень, переконань, які формуються на рівні науки або квазінауки історичними міфами через публіцистику і засоби масової інформації. Завданням будь-якої держави або громадськості, яка від цієї держави хоче звільнитися, є індоктринація широкого загалу певним набором історичних міфів. На жаль, українська еліта і значною мірою інтелігенція були інфіковані до 1917 р. чужинськими, передусім російськими, міфами, що стало однією з причин низької мобілізаційної здатності української з походження інтелігенції, її неспроможності об’єднатися під національно-державним українським прапором.»

Державні символи тлумачить Конституція або профільний закон. У сусідній державі діє спеціальна профільна комісія з питань символіки та геральдики на території держави. Подібна структура з питань символіки в Україні відсутня. Українське геральдичне товариство не витримує критики. Символами Української держави є Декларація про державний суверенітет, прапор, герб, гімн або славень.

Проектування прапора є справою традиції та ритуалу тобто вибору способу співіснування та проектування відносин, і їх взаємодії. Українська Верховна Рада зважаючи на кількасотлітню традицію обирання національних кольорів вибрала і затвердила двоколірне полотнище у рівній пропорції жовтого та блакитного кольорів. Жовтий або золотистий колір є символом Сонця – мова про енергію життя. Дажбог є богом Сонця. Він визначає сили і дію Сонця як основи життя. Дажбог опікає Русь-Україну, тому русичі-українці – Дажбожі онуки. Блакитний є символом Юпітера. Тут мова про організацію влади. Юпітер символізую владу. Рівновеликі частини прапора лежать ув одній площині. І мають визначену вібрацію або частоту. Частоти є категорією мір з фізики або астрономії. Тому якісь дискусії з приводу перевертання прапора носять дилетантський характер.

Далі про традицію вибору українських кольорів на прапор. У шведських музеях збереглися козацькі прапори(1651р), вони містять перехрещені промені блакитного та жовтого кольорів на малиновому тлі. Така традиція використання кольорової гами українських прапорів є закорінена у глибшому часі. Із жовто-блакитними прапорами в часи Австрійської Весни народів 1848 року вийшли на маніфестації русини-українці. Багатотомна історія Михайла Грушевського якраз містить ту інформацію про вибір символів українцями в часи козацькі і в до козацькі. Варто пригадати прапори на картині Іллі Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султанові». Перед купівлею цього полотна царська сімя замовила експертизу полотна на предмет достовірності жовто-блакитних козацьких прапорів і отримала стверджуючу інформацію про історичну правдивість і доказову базу.

«Нова держава потребувала створення державної символіки, пантеону національних героїв, встановлення системи державних свят — усього того, що свого часу англійський історик Ерік Гобсбаум назвав «винаходом традиції». Зауважимо, що й тут ситуація була далеко не безхмарною.

Ще в роки перебудови націонал-демократи домоглися неформального визнання владою синьо-жовтого прапору — він почав усе частіше з’являтися на публічних заходах (раніше за його вивішування можна було потрапити до в’язниці). 1990 року синьо-жовтий прапор уже став звичним. У вересні 1991 року за ухвалою Верховної Ради його почали використовувати в протокольних заходах як державний прапор України.»

«28 січня 1992 р. – Київ, почала роботу п’ята сесія ВР України 12-го скликання. Парламент прийняв постанову «Про Державний прапор України», за якою синьо-жовтий прапор був затверджений як Державний прапор України.

У постанові ВР України закріплювалося, що:

«Державний Прапор України – це національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – жовтого кольору, нижньої – синього кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

«Переконуючи колишніх товаришів по партії не відкладати в черговий раз перезріле питання, Президент України Леонід Кравчук знайшов потрібні слова: «Прапор, за який пропонується голосувати, уже «працює», хочемо ми цього чи ні. Без цього прапора зараз, повірте, і в дипломатичному, і в правовому міжнародному, і в реальному житті стає вже не просто важко, а стає соромно і смішно» (Леонід Кравчук. Є така держава – Україна. Матеріали з виступів, інтерв’ю, прес-конференцій, брифінгів, відповідей на запитання. -К., 1992).

Відповідно до статті 20 Конституції України (28.06.1996):

«Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів».

24.07.2000 року офіційно встановлено державне свято – День прапора.»

Екс-народний депутат Верховної Ради України Василь Скальський у книжці спогадів «На зламі епох» коментує факт боротьби за національні кольори у сесійній залі Верховної Ради. «Дещо порушуючи хронологію, звернуся до розгляду Верховною Радою 28 січня 1992 року питання «Про державний прапор України». Пам’ятаю щодо розгляду цього питання у сесійній залі точилося багато розмов і висловлювались різні думки відносно кольору прапора. Одні пропонували залишити синьо-червоний, інші червоний, а опозиція наполягала на синьо-жовтому. Це різнобарвне бачення кольору прапора припинив своїм рішенням Кравчук Л.М. Особисто він, Леонід Макарович запропонував тоді розглянути це питання на засіданні Верховної Ради. На цьому засіданні Кравчук Л.М. у своєму переконливому виступі наголосив, що синьо-жовтий колір вже працює. Він майорить на вулицях, його підтримує народ, а депутати повинні це зазначити у Законі. Він, Кравчук Л.М., ще говорив, що колір прапора це життєва реальність і від неї ми не маємо права відвертатись. Той, хто не проголосує за прапор сьогодні, той не проголосує завтра, які б аргументи йому не надавалися.

Виступ Кравчука Л.М. був сприйнятий позитивно. Хоча окремі депутати, такі як 0. Гарадєєв, Ю. Єльченко та деякі інші комуністи залишились при своїй думці.

Зауважу, що за нинішній державний прапор України голосування проходило двічі. Перший раз «За» проголосувало 218 депутатів, а після виступу Кравчука Л.М., другий раз — 253. Першого і другого разу віддав свій голос і я.»

Московська «Енциклопедія символів» стверджує «Тризубець є одним із основних символів сучасної незалежної Держави Україна». З приводу семантики та походження висказувалися різні думки. Наприклад, символом влади, геральдично-нумізматичною фігурою, українською монограмою, символом влади над трьома світами – небесним, земним та підземним. У численних варіантах тризуб-символ випливає ув історично-хронологічному контексті з часів князя Володимира. Цьому символу присвятив велику роботу «Феномен України» дослідник національної історичної символіки киянин Братко-Кутинський.
Адепт Володимир Шаян стверджує: «Значення символу Тризуба, що його можу сьогодні подати до відома є екзотеричне. Зрозуміння цього символу є одночасно ініціацією, тобто втаємниченням високого ступеня в Ордені. Тризуб — це один із старинних символів і тільки у світі старинної Тайної Мудрости, у вченні символіки і магії, можемо знайти деякі натяки потрібні до розв’язки його справжнього містичного значення.

Хто відкидає містику і символіку, тому ми скажемо, що він не повинен уживати ніяких символів, бо вони для нього не мають ніякого значення. Однак факт, що неграмотний або відкидає, або не сприймає значення азбуки, зовсім не означає, що азбука не має ніякого значення.

Значення символів було відоме тільки для втаємничених, тобто — адептів. Було великою таїною старанно береженою від негідних. Розуміння символу створило дорогу до пізнання вищих правд, а отже до потуги у зовнішньому світі. Знання символів могло бути надужите для низьких цілей чорної магії.

Звичайно, було теж два значення символів: екзотеричне, тобто призначене для розповсюдження на зовні, і езотеричне, тобто таємне, призначене тільки для адептів. Часто подавалося як таємне і езотеричне таке значення символу чи правди, що було по суті тільки першим кроком до знання таємного, а часто навіть ще у межах призначеного для екзотеричного розповсюдження. Тут важив рівень слухачів. Навіть екзотеричні труїзми могли видаватися таємними для початкуючих учнів.

Величі Символу Тризуба освяченої життям мільйонів героїв. Навпаки, кожна злочинна спроба матеріялістів зневажити святість Символу звернеться безпосередньо проти спричинника зневаги і станеться причиною його моральної і фізичної смерти.

Ми мусимо зачати від значення символу взагалі.

Символ — це зовнішній знак для уявлень, емоцій і ідей, що не дадуться виразити інакше у слові. Символ є отже якістю вищою від слова. Символ є комплексом слів і ідей, вираженими одним знаком. Символ висказує все те, що закладене в цілій системі ідей, а рівночасно щось більше, щось, що в даній системі ідей не дасться виказати ні словом, ні в жоден інший спосіб. Думаючи про символ, чи викликуючи його в нашій свідомості чи теж у магічній дії, ми немов „одним словом” затор-куємо увесь комплекс з усією його ідейно-моральною висотою і глибиною. Через цю свою властивість символ стається святістю для його визнавців, чи це буде релігійний рух, військо чи нація. Часто слово чи міт набирають значення і функції символу.

Незрозуміння старинної мудрости полягає на тому, що новочасні дослідники не зуміли відрізнити слова від слово-символу. Проте, ці міркування виходять поза межі нашого листа. Більшість із символів виникає на світанку людської історії, в добі героїчних летів людської душі.»

Пророк український Лев Силенко говорить, що кожен народ пізнається за його богами та символами.

сторик Н.М.Костомаров назвав герб князів України-Руси тризубом. Лев Силенко говорить, що ця емблема не має нічого спільного з зубами. Вона така стара як історія культури і цивілізації людства(пелазги-гітіти-скити-кияни). Ця емблема у санскриті зветься «Трисута». «Книга Велеса» (давній літопис України-Руси) пише: «Перше Триглаву поклонятися маємо і йому велику славу співаємо» (Триглав – три сутності буття»).
Скити (українці-русичі) вірили, що основу людського єства творять три суті (три глави): Нав (духовне буття), Яв (явне, матеріальне буття) і Прав (правила духовного і матеріяльного буття). І «Велесова Книга» пояснює, що буття (суті) перебувають «в єстві людини, і вони переборюють сили темряви і ведуть до добра», 15-а. І вони ознаменовані емблемою: ми її звемо Трисуття (тризуб).

У цій емблемі втілено заповіт Предків наших, який має немеркнучий зміст: розумними правилами (законами) самовдосконалюй духовну і тілесну силу, то «перебореш сили темряви і ощасливишся добром». Будова такої держави, як Україна-Русь, потребує, щоб її архітектори були добрими знавцями історії людства.»

«19 лютого 1992 р. – Київ, ВР України прийняла постанову, за якою затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України.

Зображення Державного герба України помішується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ.

Відповідно до статті 20 Конституції України (28.06.1996):

«Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)».

Наразі великий Державний Герб України не прийнятий.»

«У січні 1992 року Президія Верховної Ради затвердила музичну редакцію державного гімну «Ще не вмерла України…» (автор музики М. Вербицький). Слова гімну, які написано у XIX столітті, не було затверджено з мотивів ідеологічних, оскільки вони містили пасажі, неприйнятні за сучасних умов. Деякі офіційні поети дістали завдання скласти слова гімну, проте захід провалився, і після прийняття Конституції України 1996 року офіційним текстом гімну стали перші два куплети й приспів.»

Символіка, що рухається до нас з попередніх століть, дісталася нам від феодалів, лицарів, князів та князівств. Ця символіка в основному має родове призначення. Родова свідомість заключає в собі ознаки і символіку спадщини, що проявляються у емблемі–гербі. Цехи та структури самоврядування – магістрати також користувалися відмітними знаками-гербами та печатками для їх ідентифікації чи краще сказати розпізнання. Герби зображають на прапорах, хоругвах, монетах, печатках, документах тощо. Український герб містить Тризуб або три суття.

Навколо формату гербів точаться дискусії, як правило нефахівців. Вище сказано, що в основі формування символу закладено Закон співвідношення. Символ діє на різних планах. Тому з формуванням та вибором символу мають мати справу адепти та окультисти. Символ, як знак накопичення інформації, формує агрегор на різних планах. Агрегор, як інформаційне поле, живить соціальну атмосферу у суспільстві і взаємодіє з рештою інформаційних полів. Це вже не є рівнем якихось краєзнавців, тут мова про математичні та знання фізики і квантової механіки. В допомозі стануть розум та інтуїція.

Звертаючи до традиції гербоутворення зауважимо, що не всі або скоріше більшість з новоутворених чи перезатверджених гербів з сучасного українського гербовника не містять українських державних символів. Документом і джерелом про стан символічної дії на території Поділля –Хмельницької області є дуже добре поліграфічно виготовлена книжка «Символіка Хмельницької области» (2016р). Автор подає детальну інформацію в традиції формування гербів Російської імперії та іншу деталізацію. Зупинимось на тому факті, що 2002 року Хмельницькою обласною радою був ухвалений проект Мастикаша-художника, який не містив державних символів України – рівно ж не містив національної кольорової символіки. Територіально-етнографічна символіка у проекті герба Хмельниччини також відсутня. Очевидно обласна рада скликання 2002 року мала в меншості українських свідомих націонал-патріотів або загалом здоровий глузд такого складу народних обранців був злегка обмежений. Поряд з іншими у книжці «Символіка Хмельницької області» подано достатньо, але не повністю правомірний проект герба Хмельницької області з увінчанням Тризубом на блакитному щиті і з оздобленням вінка-картуша, як його називає автор книжки, жовто-блакитною символічною стрічкою. Цей проект виконав геральдист Ільїнський. Правда, щит, як носій герба, не містить національної чи націонал-регіональної барво символіки, та й сам щит за формою є французьким. Більше того, що яка-небудь дискусія на захист національно-регіональної символіки у місцевій пресі відсутня останні 15 років.

Подібна ситуація існує з міським Хмельницьким гербом. Міський Хмельницький є носієм символіки польського феодала Замойского. Державний символ Тризуб та барва національного прапора – жовта або біло-зелена від подільської символіки відсутня. Крім цього в основу герба закладено іспанський щит. Тому видається слушним побажання обом радам – міській та обласній – взятися за геральдичну роботу.
Виборення національної символіки на прапори та герби міста Хмельницького та області є справою честі лицарів!

Перелік літератури для вивчення теми:

1) «І-дзин» Книга перемін, СПб Мидгард 2007

2) Конфуцій @Афоризми

3) Фрідріх Ніцше «Мудрість Зла» Вибрані твори, «Мысль» 1990

4) Карл Густав Юнг «Психологія і Алхімія», «Архетип і колективне» Львів «Астролябія» 2013

5) Томас Генрі Бургон «Свет Египта» REFL- book, 1994

6) Клариса Пінкола Естес «Бегущая с волками» ВД «Софія»

7) Олена Блаватська «Тайная Доктрина» Том 2 «Еволюція символізму»Донецьк «Сталкер» 1999

8) Соболева «Товарн ые знаки» «НАУКА», 1986

9) Я.Шейнина «Енциклопедия Символов», Аст, 2001

10) Володимир Шаян «Українська символіка» Гамільтон « UNFCh» 1990

11) Лев СИЛЕНКО «МАГА ВІРА» «Мудрість української правди»

12) Віталій Жайворонок «Знаки української етнокультури» Київ «Довіра» 2006

13) Сергій Піддубний «Українська цивілізація. Ведія» Київ, 20017

14) Нестеренко «Історія українського екслібрису» Київ «Темпора» 2010

15) Анатол. Багнюк «Символи українства» «Навчальна книга-Богдан» 2010

16) Федір Погребенник « Пісні-гімни» Памятки України, 1992

17) Ніл Хасевич «Воїн, митець, легенда» Луцьк «Терен», 2010

18) Валерій Ніпіткин «Символіка Хмельницької області» 2016

19) «Нумерологія» Торгсін, Харків

20) Братко-Кутинський «Феномен України» Вечірній Київ, 2000

21) Георгій Касьянов «Україна 1991-2007» Київ «Наш Час» 2008

22) Василь Скальський « На зламі епох», Городок «Бедрихів краЙ», 2016

23) Ігор Гирич «Політична публіцистика Вячеслава Липинського (1908-1917)» у кн. Вячеслав Липинський «Суспільно-політичні твори» Київ-Філадельфія «ВД «Простір» 2015

24) Микола Воротиленко «Заповіт Петра I » Київ «Новий Друк» 2007

25) Георгій Почепцов «Мерлін, супермен і Гаррі Поттер» Київ «Спадщина» 2013

26) Олександр Виженко «Славянская Книга Перемен в притчах» Пенза «Золотое сечение» 2007

27) Ф. Брецко, А. Дрік, Л. Майор НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА Хроніка державотворчого процесу (1991-2009) Ужгород «Гражда» 2009

28) Вікіпедія та інші інтернет-ресурси

Сподобалася стаття? Поділися зараз!

Миколаївщина Народний Рух України
Миколаївщина Народний Рух України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *